Сьогодні, 30 листопада, виповнилося б 70 років Назарію Яремчуку – легенді української музики. Він завжди співав для України і про Україну. Виступав у найменших селах і збирав стадіони. Саме в його виконанні Червона рута та Водограй стали національними хітами, які він виконував по всьому світу.
Через смертельну недугу кар’єра співака була короткою, трохи більше 25 років. Яремчук помер у 43 роки, але залишив по собі великий доробок пісень, які наразі співають сучасні виконавці. Назарій став зіркою ще в ансамблі Смерічка, виступав разом із Софією Ротару та Володимиром Івасюком. З Василем Зінкевичем довго працював у дуеті.
Читай також: Марія Яремчук переспівала популярну пісню свого батька (відео)
Найбільші хіти Червона рута, Водограй, Я піду в далекі гори спершу виконував саме Назарій. Кінематографічна зовнішність, яскравий голос і неабияка харизма – змушували закохуватися жіночу аудиторію. Назарій Яремчук був всенародним улюбленцем – радо виступав у глухих селах і на найбільших сценах, він легко збирав стадіони і не раз підкорював палац Україна.
Цікаві факти про Назарія Яремчука
1. Назарій Яремчук спочатку навчався на географа
Народився Назарій 30 листопада 1951 року у селі Рівня на Вижниччині (Буковина). У 12 років пережив перший тяжкий удар – у нього помер батько. Хлопець навчався у Вижницькій школі-інтернаті, згодом продовжив – у СШ №1, після чого й подав документи в Чернівецький університет на географічний факультет, але не пройшов по конкурсу. Тому пішов працювати сейсмологом у Західноукраїнській геологорозвідувальній партії. Тільки з другої спроби у 1970 році, коли Назарій уже був солістом “Смерічки”, він зміг вступити до університету.
Коли в 1975 році розпався дует Зінкевич-Яремчук, Назарій, отримавши диплом, влаштувався працювати старшим інженером на кафедрі економічної географії університету. Та любов до пісні виявилася сильнішою над усе – він повернувся до Чернівецької філармонії. А оскільки професійна естрада вимагала певної підготовки, закінчив також Київський державний інститут культури імені Олександра Корнійчука.
“Пісня для мене – це все, – говорив Назарій. – Це вираження людських почуттів. Без пісні я не уявляю свого життя”.
2. Назарій був четвертою дитиною у сім’ї. Коли він народився, його батькові виповнилося вже 64 роки
Він народився, коли батькові вже було 64-роки. Сама родина була музикальною: у батька був тенор, він співав у церковному хорі; мати, крім співів, грала на мандоліні й виступала в місцевому народному театрі. Ще маленьким хлопчиком Назарій також почав співати.
3. Він батько трьох дітей, які продовжили його пісенний шлях
Назарій Яремчук – батько співаків Назарія Яремчука-молодшого, Дмитра Яремчука і Марії Яремчук.
У 1972 році композитор Левко Дутковський познайомив Назарія з його першою майбутньою дружиною Оленою Шевченко, яку було запрошено солісткою ВІА “Смерічка”. Як згадувала Олена, “ми зустрілися очима і…все. Це було кохання з першого погляду…”. У 1975 році Назарій та Олена одружилися. Цивільний шлюб був зареєстрований в с.Пилипець Міжгірського району Закарпатської області, де мешкали батьки нареченої. Через рік у молодого подружжя народився перший син, якого назвали Дмитром, ще майже через рік другий – Назарій. У шлюбі Назарій та Олена прожили 15 років. Їхнє розлучення в 1990 році стало трагедією для дітей та потрясінням для друзів. Олена вийшла заміж удруге, переїхала до Києва, а Назарій зостався в Чернівцях.
Читай також: В Україні знімуть фільм про Володимира Івасюка – “Червона рута”
Другу свою дружину, Дарину, Назарій знайшов у селі Тюдів. Вони сусідили, жили поряд, але особисто знайомі не були. Коли зустрілися, Назарій давно був розлучений, а Дарина вже чотири роки сама виховувала дочку після смерті чоловіка. Весілля відбулося в 1991 році, вінчалися в церкві Іоанна Хрестителя в місті Косів.
Через два роки в Яремчуків народилася дівчинка, яку назвали на честь матері Назарія – Марічкою.
Старші діти відразу полюбили дитину. А Назарій на гастролі брав із собою маленьку подушечку дочки, яку вважав своїм талісманом
4. Під час перших гастролей “Смерічка” давала щодня по три концерти “на живо”
“На початках ядро “Смерічки” складалося з дівчат, які були працівниками Вижницького будинку культури, – згадує співачка Марія Ісак. Згодом Левко Дутківський взяв у “Смерічку” Назарія. Той був простим у спілкуванні, дуже добрим за характером. Ми всі заглядалися на нього, він був виточений, нічого зайвого, вродливий і гарний, наче лялька. Але Назар не звертав уваги на дівчат, був відданий музиці”, – каже Ісак.
Вона впевнена, що успіху “Смерічка” сягнула завдяки саме Дутковському, надзвичайно настирливій, наполегливій людині, до безтями закоханій у свою справу.
“Це він навчив співати Назарія, мене, Василя, всіх “смеречан”. Поступ і тріумф уже тоді були запрограмовані. Пригадую незабутні перші гастролі, по три концерти в день, і все “на живо” (хто тоді знав, що таке фонограма?). Ми не перебирали – чи це сільський клуб, чи районний БК, чи престижний обласний зал. Якщо сказати, що були постійні аншлаги, – це означає нічого не сказати. Люди плакали, бо не вміщали зали всіх бажаючих. Як шкода, що всього цього не зафіксовано на плівку. Яким би це було уроком для нинішнього покоління”. А після фільму “Червона рута” (1971 рік) “Смерічка” стала найкращим колективом Союзу, солісти ансамблю – улюбленцями народу”.
5. Назарій неодноразово співав у Чорнобилі для ліквідаторів
Довгий час на естраді в Яремчука було амплуа ліричного героя, але він говорив, що любить виконувати пісні, у яких сполучається лірика й громадянське звучання. Під час Афганської війни він виступав перед солдатами. У 1986 році після Чорнобильської катастрофи співак тричі побував у 30-кілометровій зоні відчуження, де виступав перед ліквідаторами аварії. Відомий український співак Дмитро Гнатюк казав:
“Мене приваблювало в Назарієві те, що він завше був свідомим громадянином і великим патріотом нашої держави, мав свою чітку позицію в естрадній пісні. Вірно служив вітчизняному мистецтву, культурі. Кожен митець має свій творчий образ. У нього була своя, особлива манера. Він ніколи не виходив за рамки того прекрасного, що є в естрадного співака. Справжній був митець, бо ніколи не розмінювався на дешеві успіхи”.
Як пригадувала сестра Назарія Катерина, Віктор Співак з Бориспільщини був Назарковим другом. Багато цікавого довідалась Україна про нього саме від Віктора. “Назарко любив свою Батьківщину, – писав Віктор. – Він якось казав: “А головне – мати надію, що ми будемо щасливими. Мати надію, що нарешті ми – народ, що нарешті ми відродимося, що ми станемо серед усіх у світі народів достойним, повноцінним і повнокровним. Вірю в геній нашого народу. Все-таки ми з гірших кутків історії вибиралися”. Ці слова були сказані ще до проголошення Незалежності України.
6. Назарій, уже безнадійно хворий, продовжував виступати на сцені
Коли Назарій дізнався, що хворий на рак, спершу сподівався, що західна медицина зможе допомогти. Але операцію зробили занадто пізно. Та навіть важко хворим Яремчук продовжував виступати. Після повернення з-за кордону Назарій з’явився на вечорі Ю.Рибчинського і всі помітили, як він схуд.
Вадим Крищенко пригадує: “Після цього я зустрів Назарія на Співочому полі в Києві. Це був його останній виступ. Я зайшов за лаштунки сцени. Він готувався до виходу… Та сили, видно, залишали митця.
“Вибачте, я трохи приляжу на стільцях”, – раптом сказав він мені й, поставивши в ряд два стільці, ліг на них. Та хіба відпочинеш на цих побитих, стареньких стільцях? Назарій швидко піднявся й, через силу всміхаючись, промовив: “Нічого, коли я співаю, мені легше”. Я попрямував до глядачів подивитися на його виступ. Назарій співав на диво легко, невимушено. Здавалося, що навіть спалахнули його очі, хода стала якоюсь молодою, впевненою. Але ось помах руки до людей – якийсь кволий, боязкий, наче він прощався з ними назавжди”.
30 червня 1995 року Назарій Яремчук помер у Чернівцях. Співака поховали на центральному кладовищі міста.
Підписуйтесь на наш Telegram, цікавий Youtube-канал та приєднуйтеся до нашої спільноти у Facebook про все українське. Не набридаємо повідомленнями, тільки цікаві новини!
