Знакове ім’я для національного театру, кіно та суспільного життя. І не треба додавати — народний артист України, художній керівник Національного театру імені І. Франка, екс-міністр культури… Досить тільки сказати — Богдан Ступка, й усі знають, навіть люди, далекі від мистецтва, що це легендарний актор.
Так було й за життя Майстра. Це — реальне свідчення того, що Богдан Сильвестрович (за великим рахунком) був людиною щасливою, не від того, що був популярний на широких географічних меридіанах усього світу, а від того, що все життя займався улюбленою справою і отримав за це визнання, здобув славу, мав талант, і йому усміхнулась удача.
Духовний спадок, який залишив Богдан Ступка, зосереджений у його театральних роботах, що продовжують жити на плівках, у його педагогічних настановах, які він встиг передати своїм учням, у творчій співпраці зі своїми колегами-побратимами, у тому, що на його знакових ролях можна вивчати предмет «акторська майстерність». Богдан Ступка знявся у більш ніж ста фільмах, в тому числі документальних та телевізійних.
Пропонуємо ознайомитись з крилатими висловами Великого артиста:
1. “Хай кажуть, що хочуть, а я живу, як живу.”
2. “Я не люблю війну, з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися — це не ти, це завжди хтось інший.”
3. “Шекспір сказав: “Світ — театр і ми всі в ньому актори”. А Сковорода ще доповнив, сказав: “І кожен грає ту роль, на яку його поставили”. Я думаю, це правильно.”
4. “Мужики дуже люблять перевдягатися, більше, ніж жінки. Візьміть історію костюма, і ви побачите, що, починаючи від папуасів, що для себе тільки чоловіки не придумували! Мужики – як півні, тільки б перед жінками крутитися.”
5. “Я вчу молодих акторів, як себе морально поводити в житті. Я не вчу їх грати, тому що цього навчити неможливо. Я вчу, як їм бути, працювати, зрештою, жити в театрі.”
6. “Я зрідка спілкуюся з кимось. Зараз зрідка. В мене найбільший друг — це моя дружина.”
7. “Роби справу чесно, з душею — і твоє до тебе прийде… Але це не означає, що вже завтра з’являться золоті гори.”
8. “Я, як і Франко, трудоголік. В юності я мріяв бути рантьє, а все життя працюю. Жах якийсь. Потрапляю в театр — і не можу додому відлучитися навіть пообідати. Затягує. Цілий день тут сидиш. Міркуєш, розмовляєш з людьми, аналізуєш.”
9. “Я стільки накричався за ці 50 років, навіть більше. Так накричався, що не хочеться. Але тепер, зараз я місяці три не був на сцені, починаю з дружиною розмовляти і раптом вона мені каже: “Ти чого так голосно розмовляєш? Та я ж біля тебе стою, сиджу. Я тебе чую. Ну чого ти так голосно? По-моєму, пора тобі вже на сцену”. І це правда. І хочеться, і колеться, і розчаровуєшся, і знову зачаровуєшся…”
10. “Господу Богу все добре вдалося — і народження людини, і юність, і зрілість. А ось старість — ні. Ідеш по вулиці, а ноги підкошуються. І думаєш: ще недавно бігав, куди все поділося? Адже в людині тільки тіло старіє, а душа залишається молодою.”
Джерело: discoverukraine.com.ua
Підписуйтесь на наш Telegram, цікавий Youtube-канал та приєднуйтеся до нашої спільноти у Facebook про все українське. Не набридаємо повідомленнями, тільки цікаві новини!
