Жодна нація за всю історію не має такої кількості пісень, яку створив український народ. В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України там знаходиться близько 15,5 тисяч пісень. На другому місці перебуває Італія з кількістю 6 тисяч народних пісень.
Першотворці народних пісень, як правило, невідомі, або взагалі не можуть бути визначені через колективне авторство. Народна пам’ять зберегла лише деякі імена авторів пісень, які стали народними.
Захоплені відгуки про українські народні пісні висловлювали відомі іноземні діячі науки та культури, зокрема, німці Й. Гердер і Ф. Боденштедт, англієць В. Морфіл, француз А. Рамбо, італієць Д. Чамполі, американка Т. Робінсон (Тальві).
Читай також: Українські козацькі пісні, які неможливо слухати без сліз
Так, наприклад, у 1845 році німецький поет Фридрих Боденштедт у народознавчій книзі “Поетична Україна” авторитетно заявив:
“У жодній країні дерево народної поезії не зродило таких величавих плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так живо і правдиво, як серед українців. який захопливий подих туги, які глибокі, людяні почування в піснях, що їх співає козак на чужині! яка ніжність у парі з мужньою силою пронизує його любовні пісні…Справді, народ, що міг співати такі пісні й любуватися ними, не міг стояти на низькому ступені освіти. цікаво, що українська народна поезія дуже подібна іноді своєю формою до поезії найбільш освічених народів західної Європи…”.
Особливості українських пісень досліджували чимало і відомих фольклористів — М. Драгоманов, С. Людкевич, О. Сластіон, П. Куліш, І. Срезневський, Леся Українка, В. Перетц, М. Сумцов, О. Потебня та інші.
Читай також: Львівська хорова капела «Дударик» отримала національний статус
Сутність народних творів влучно визначив М. Максимович. Порівнюючи у своїй праці українські пісні з російськими він вказав таке:
“Суттєва їх відмінність в тому, що в російських піснях висловлюється дух покірний своїй долі і готовий підчинятися її велінням. Росіянин не звик брати активну участь в зміні свого життя, тому він здружився з природою й полюбляє її оспівувати, бо лиш в цьому він може вилити свою душу. Він не шукає засобу виразити у пісні обставини дійсного життя.
Навпаки, затуливши вухо рукою, намагається віддалитися від реальності й загубитися у звуці. Тому російські пісні відзначаються похмурістю, відчайдушним самозабуттям, котримсь розділлям та плавною протяжністю. В Малоросійських менш таких ознак (окрім обрядових) вони, будучи виразом боротьби духу з долею, відзначаються поривами пристрасті, стислою твердістю й силою почуттів, рівно як і природністю їх виразу. В них бачимо не забуття та розпач, а більш прикрість і тугу, вони більш енергійні..”
Найдавнішим відомим автором пісень, що побутують в народі анонімно, є Семен Климовський. Хоч ця постать українського козака-віршувальника є напівлегендарною огорнута романтикою народної фантазії, про те ряд дослідників фольклору сходяться на думці, що саме він є автором відомої пісні “Їхав козак за Дунай”
До речі, мало хто знає, що перша в світі пісня, яка пролунала в космосі, була українською! 12 серпня 1962 року перший український космонавт Павло Попович на прохання конструктора Сергія Корольова заспівав українську пісню “Дивлюсь я на небо та й думку гадаю”. Мабуть більш доречної пісні годі було й шукати.
Важко бути байдужим до української пісні. Слухаючи її, кожен з нас згадує своє далеке дитинство, безхмарну юність та чисте перше кохання. Пісні ввібрали в себе найясніші почуття любові й розлуки, гіркої долі та смутку, радості та печалі.
Вони то крають серце невимовним жалем, то сміються і кличуть до танцю. Співаючи та слухаючи народні пісні, кожен плекає бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим.Пісня надихає митців безмежною широтою і чарівною силою до творчості. Вона викликає в душі людини найскладніші, найтонші, найглибші асоціації, почуття, думки і прагнення всього, що є кращого в людині, що підносить її до вершини людської гідності, до людяності, до творчості.З давніх-давен під час воєн бійці знаходили для себе у народних піснях силу і завзяття, любов до народу.
Читай також: Історія «Щедрика»: від колядки до всесвітньо відомого хіта
Пісня була і в кривавих січах, у походах по дорогах ратної слави. Злітаючи з кобзаревих вуст під гомін кобзи, повідала вона про народних героїв Байду Вишневецького і Дорошенка, Сагайдачного і Богдана Хмельницького. Пісня була спільницею воїнів і повстанців, чумаків і бурлаків, наймитів і кріпаків. Селяни, працюючи в полі, черпали легкість і бадьорість, наспівуючи чарівні мелодії. А яка мати не співала пісень, легких, як сон, над колискою своїх діточок?
Доля української пісні не була простою. Були часи, коли тільки за співи українською мовою могли відправити у холодний, далекий Сибір на десять, а то й більше років. Українців позбавляли багатьох можливостей, і вони виливали свої душевні болі успіванках.
Українська пісня – це геніальна поетична біографія нашого народу. Це історія народу-трудівника, народу-борця, народу, що цілі віки бився за свою свободу,за право на повноцінне життя, на виявлення всіх своїх здібностей.Пісні є безсмертними скарбами народної культури. Вони живуть, примножуються, квітнуть, передаються з покоління в покоління, в них історія нашого народу, його душа, характер, вдача. З народних пісень беруть початок наші тривоги і радощі, сподівання і надії.
Читай також: ТОП-10 українських народних пісень, які вражають до глибини душі
Кожна пісня – то надія на завтрашній день, то приклад прийдешнім поколінням самовідданого служіння рідному краю, своєму народові.
Слухай та дивись українське
Підписуйтесь на наш Telegram, цікавий Youtube-канал та приєднуйтеся до нашої спільноти у Facebook про все українське. Не набридаємо повідомленнями, тільки цікаві новини!
