Україна подала заяву на внесення писанки до Списків нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО

У 2024 році українську писанку можуть внести до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. У 2023 році великоднє яйце пройшло технічний відбір до номінації.

Як передає Amazing Ukraine, про це повідомляє Суспільне.

Читай також: У Києві з монументу “Батьківщина-Мати” демонтували герб СРСР

У 2018 році Міністерство культури України за поданням Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського внесло гуцульську писанку до переліку нематеріальної спадщини України. Після цього Мінкульт подав українське великоднє яйце на розгляд ЮНЕСКО. Зі слів генеральної директорки музею Ярослави Ткачук, заклад надав Міністерству підстави, що писанка варта того, аби увійти до списку нематеріальної культурної спадщини.

“Писанкарство — це традиційна культура, яка впродовж не менше 50 років не переривалася. Друга підстава — це те, що ми мали зібрати відомості не тільки про саму історію цього виду мистецтва, але й знайти майстрів, які успадкували цю традицію і сьогодні є її носіями”, — розповідає Ярослава Ткачук.

Найбільше майстрів писанкарства — у гірському селі Космач. Там традицію передають з покоління у покоління.

Цим ремеслом займається сім’я Ганни Линдюк. Сама ж жінка почала розписувати великодні яйця ще у дитинстві.

“Коли я була у третьому класі, мама каже: “Ти файно малюєш, тож підеш писати писанки”. Послала мене до такої старенької жінки, як я тепер. Вона мені показала, навела по одній основні лінії, щоб я попри ту лінію писала свою, щоб так навчилася розтинати їх”, — розповідає Ганна Линдюк.

Майстриня пригадує: радянська влада хотіла знищити українські традиції, зокрема й писанкарство. Попри це жителі села продовжували розписувати яйця.

“Дівчиною ще була, до школи ходила, принесла писанки в коробці на ринок. Скільки я їх там принесла? А в жінок були великі кошелі з писанками. То просто били їх жінкам. Тікали. Знущалися просто з гуцулів, бо хотіли знищити. Я забігла у якусь вуличку та й продала свої писанки — у мене не було багато”, — говорить Ганна Линдюк.

Своє вміння жінка передала не одному поколінню. Писанкарством займаються її дочки та внучки. Окрім того, майстриня проводить майстер-класи.

“Найбільше в Україні й, напевно, у світі, у нашому селі пишуть писанки. Традиція передається з покоління у покоління — від діда-прадіда. Бабусі писали. Мужчини рідко писали писанки, більше — жінки”, — розповідає дочка писанкарки Ольга.