Проєкт "Батьківська хата. Homestead" святкує 4-річчя: від збереження спадщини до єднання культур

Українсько-американський культурний проєкт “Батьківська хата. Homestead”, спрямований на збереження української спадщини та розвиток діалогу між культурами, відзначає своє 4-річчя та презентує унікальний етнокалендар. За цей час ініціатива стала не лише важливою платформою для об’єднання діаспори, а й зразком успішного міжнародного співробітництва.

“Батьківська хата. Homestead” не тільки популяризує українську культуру, а й сприяє зміцненню зв’язків між діаспорою та Україною. У часи війни діяльність проєкту є ще більш актуальною, адже він допомагає поширювати правду про події в Україні серед іноземної аудиторії.

Кореспонденту Аmazing Ukraine вдалось поспілкуватись з авторками проєкту Оленкою Браво та Наталкою Стурджил.

Читай також: “Батьківська Хата. Homestead”: мистецький проект, що став символом дипломатії в підтримку України

Опишіть коротко для наших читачів, в чому унікальність проєкту ?

“Батьківська хата. Homestead” — це винятковий українсько-американський проєкт, який привертає увагу до різноманітних аспектів української культури кінця XIX — початку XX століття. Завдяки цьому проєкту можна поглиблено познайомитися з українськими традиціями, автентичною музикою, а також дізнатися більше про національний одяг, повсякденне життя, архітектуру та ремесла наших предків, вивчаючи їх через призму регіональних особливостей. Є багато проєктів, які фокусуються або лише на одязі, або на будівлях.

Іноді зустрічаються змішані проєкти, де, наприклад, полтавський стрій демонструють на фоні хати з Київщини. Без сумніву, вони мають свою цінність, однак “Батьківська хата” вирізняється тим, що це перший проєкт, який на території України та за її межами вдало поєднує автентичний стрій одного регіону з характерними для нього елементами побуту та архітектурними особливостями. Наприклад, це може бути одяг, побут та архітектура хати з Камінь – Каширського району або села з Чернігівщини. Наразі в проєкті представлено вже понад 40 фотоепізодів” – розповідає авторка проєкту.

Які найголовніші цінності ви хочете доносити до людей через ваш проєкт?

“Нематеріальна спадщина — наша мова, культура, традиції — є потужною зброєю, важливим фронтом, який часто залишається непоміченим або знецінюється. Там, де не діють шокуючі новини, мітинги чи політичні акції, ми через культурні заходи передаємо світу інформацію про Україну як незалежну державу. Це особливо важливо для чутливих груп, таких як діти, оскільки батьки не дозволяють їм споживати негативний контент. Так ми формуємо у дітей розуміння того, що таке Україна, і нагадуємо батькам про наші проблеми. Через культурні події ми також показуємо світові, хто ми є, та звертаємось до тих, хто може приймати рішення чи надавати матеріальну допомогу.

Наші сусіди-агресори це розуміють і активно використовують спорт і культурні заходи (балет, драмтеатр) далеко за межами своєї території, намагаючись переконати, що ці аспекти існують поза війною. Війни не починаються із заїздом танків, а починаються саме з таких речей. Якщо ми не почнемо створювати якісний український контент — фільми, музику, виставки, — ми ще дуже довго будемо змушені купувати дрони, броніки, засоби тактичної медицини.” – відповідає пані Оленка.

ФОто проєкту “Батьківська хата. Homestead”

Що мотивує вас такий довгий час продовжувати справу?

“Проєкт набагато глибший ніж просто фото. За кожним фото епізодом ми маємо величну історію та / чи інформацію. Іноді ми знаємо кому належали речі, наприклад хто одружувався в тій чи інший сорочці, в деяких сорочках виходили заміж декілька поколінь. Деколи сорочка не святкова, але при цьому ми знаємо долю людину, коли народилася, що робила, як склалося життя. Також за 100-200 років цей одяг зникне, не тому що ми не дбаємо про одяг, це норманий фізіологічний процес. Так само і архітектурні форми.

В умовах війни, вже було зруйнованого достатньо багато архітектурний будівель, музеїв, церков, і ми ніколи не знаємо де може відбутися наступний приліт. Окрім того, це не таємниця, що навіть до її війни, споруди знищувалися, навіть у музеях не з вини музейників, а з того що на культуру в нашій державі ніколи немає достатньо фінансування, і завжди не на часі. Наприклад, був випадок, коли підлітки підпалили хату в національному музеї архітектури і побуту, виних знайшли, але відбудувати хату не змогли, бо у батьків цих підлітків не було можливості робити виплати.

Ось тому наш проєкт цінний і важливий. І з роками він ставатиме ще ціннішим з кожним днем. Ми вивчаємо історію, зі старих фото, співпрацюємо з науковцями і свідками, які ще мали можливість спілкуватися зі свідками тих часів, а вже прийдешнє покоління, буде вивчати історію і з наших світлин. Це і є наша найбільша мотивації, щоб ця ін формація продовжувала існувати. Доказ існування нашої нації” – підкреслила діаспорянка.

Чи готуєте ви якусь особливу подію на честь річниці проєкту?

Проєкт масштабується з кожним днем дедалі більше. Бажаючих долучитися до нього стає більше з кожною хвилиною. Цього року нас запросили взяти участь у створенні нового етнокалендаря Timeless Ukraine: Homestead Wherever You Are. Оскільки всіх бажаючих неможливо було відзняти в Батьківській хаті ні на території США, ні в Україні, етнокалендар став чудовим рішенням цієї ситуації.

Наша команда доклала величезних зусиль для створення цього календаря. Тому саме цей календар ми присвятили нашій четвертій річниці!

Хочеться відзначити команду цьогорічного календаря: ініціаторка Надія Журба Bright Kids Online School, за підтримки лідерки громади міста Остіна, Катерини Воінової, UNWLA branch 147, Liberty Ukraine Foundation, обладнання для фото надала Валентина Шнайдер, а також вона відзняла декілька епізодів для календаря, допомогли надркувати Державний Комітет Телебачення і Радіомовлення, а переправити натхненні волонтери з Києва і Львову.

“Створили Календар на 2025 рік щоб показати красу українського старовинного одягу і поділитись багатою і яскравою історією України серед наших друзів і знайомих. Чому це важливо?” – коментує Катерина Воінова.

– Тому що століттями росія винищувала українців як націю – тому в нас майже не зберіглось родинних прикрас, старовинного одягу, фотографій і картин. російська імперія, а потім і совєти, планомірно знищували все що вирізняло вільного українця з почуттям прекрасного від прілого п’яного сірого орка з болот, щедро додаючи пропаганду яка була направлена на те щоб змусити вважати все українське смішним, недолугим та “сільським”.

Чому цей проєкт Батьківська Хата такий цінний для кожного хто любить Україну? Тому що ми можемо показати що російська пропаганда бреше і Україна була квітуча, стильна, модна, яскрава, ми можемо уявити собі відвагу і сміливість людей котрі змогли пронести ці безцінні скарби українськості через Голодомор, розкулачення, колективізацію. Рідкісні артефакти нашого генетичного коду, котрі з повагою і любов’ю збирає Наталка Стурджил і популяризує Оленка Браво, які стоврюють проєкт Батьківська Хата, заслуговують того щоб проєкт поширювали і розуміли яка це честь стати частиною цього проєкту.”

Читай також: 2 млн елементів української культурної спадщини залишаються під окупацією

Розкажіть про найбільш захопливий момент або подію пов’язану із проєктом?

За ці чотири роки найбільше запам’яталося, мабуть, те, як усе починалося. “Я тоді була у Сполучених Штатах, а Оленка — в Україні, де організовувала перші зйомки. Ми зідзвонювалися ночами через відеозв’язок і разом із командою одягали моделей. Ті безсонні ночі надовго залишаться в пам’яті. Пам’ятаю, як ми годинами вивчали мапу Національного музею архітектури й побуту, щоб знайти ідеальні місця для зйомок.” — говорить Наталка.

Одним із наших виборів була хата, яку ми знайшли на мапі й описі сайту. Вона здавалася ідеальною, але коли команда приїхала на місце, стало зрозуміло, що її більше не існує. Будівлю знищили підлітки, які гралися з вогнем, і разом із хатою зникло все, що в ній було. Це було боляче усвідомлювати: те, що ще нещодавно існувало, зникло безслідно.

“Особливо яскраво запам’яталася зйомка у Вашингтоні, біля меморіалу Лінкольна. Ми фотографували мене для проєкту «Батьківська хата» в старовинному вбранні з Покуття. Відвідувачі меморіалу дивилися на мене, модель із захопленням. Одна жінка навіть розчулилася, підійшла сфотографуватися з нами і сказала, що це неймовірно зворушливо — бачити живу культуру так далеко від її батьківщини” — продовжує Наталка.

Ще один незабутній момент — презентація проєкту у Texas A&M University, найбільшому університеті США, завдяки Олені Коломієць. Те, що ми фотографували в Україні, постало перед глядачами на підготовлених канвах, а потім ожило на моделях одягнених в ті самі костюми. Було відчуття, ніби картини вийшли з рамок і стали реальними. Під час показу в Цюриху моделі йшли без взуття. Одна з гостей була дуже зворушена й сказала, що це нагадує жінок, які, рятуючись від війни, вибігали з України босоніж, несучи із собою лише культуру й історію. Цей момент був особливо символічним, адже більшість моделей були з окупованих територій. Кожна зйомка чи подія для нас особлива. Це як наша дитина, до якої ми ставимося з любов’ю.

Як за чотири роки проєкт вплинув на вас як осбистість?

“Як особистість я стала набагато сильнішою. Тому що це волонтерській проєкт, а як ми всі знаємо інколи дуже важко співпрацювати, коли не задіяні зарплатні стимули. Люди можуть підводити, не виконувати обіцяного, можуть знівелювати працю інших і навпаки збільшувати свою частину роботи, бо немає чітких правил і грошових винагород. Незважаючи ні ці неприємні моменти, паралельно приходять у життя справжні партнери і друзі, але вже які одразу перевіряються такими факторами і залишаються з тобою назавжди. Після довгої волонтерської роботи, не тільки у культурній сфері, адже я з 2014 роки долучена до різних збірів і політичного життя, усвідомлюється справжня цінність цього буття. І багато того що раніше були не під силу, того що я боялася, тепер ж впевненість що все під силу, що все можна подолати” – говорить авторка проєкту Оленка Браво.

Фото - Авторка проєкту "Батьківська хата. Homestead" Оленка Браво. — Фото – Авторка проєкту “Батьківська хата. Homestead” **Оленка Браво.**

“За ці чотири роки світогляд і сприйняття історії та культури зазнали значних змін. Прийшло розуміння, що цей проєкт — не просто корисна і красива ініціатива, а справжня місія. Місія зберегти й передати знання, красу й історію такими, якими вони були, поки ще є можливість бачити це на власні очі” – говорить Наталка.

Читай також: Українське кіно у Німеччині: тиждень фільмів у Фрайбурзі

Сьогодні стало очевидно, наскільки важливо фіксувати, поширювати й зберігати культурну спадщину для майбутніх поколінь. Адже може настати час, коли автентичний одяг, старі будівлі чи побутові елементи будуть втрачені. З’явилося відчуття відповідальності за знання, здобуті з книг, лекцій, старих фотографій чи усних розповідей. Важливо не тільки зберігати ці скарби, а й ділитися ними, популяризувати нашу культуру, яку ворог так наполегливо намагається знищити.»

Як багато людей долучилося до проєкту з моменту його запуску?

До проєкту залучена величезна кількість людей — деякі були з нами з самого початку, інші приєдналися пізніше, а дехто залишив проєкт. Є також ті, хто долучався лише до однієї події чи фотосесії. Ми вдячні кожному, хто приніс навіть найменшу частинку своєї праці і душі в цей проєкт. Вдячні як за позитивний, так і за негативний досвід, хоча останній, на щастя, був дуже рідкісним. Особлива подяка: Володимиру Щибрі, Лесі Воронюк, Катерині Воіновій, Світлані Задоровській, Олені Сухоцькій, Роману Білявському, Валерію Лещинському, Валентині Шемчук, Оксані Пясецькій, Олені Коломієць та багатьом іншим.

Як можна долучитися до вашого проєкту?

Якщо ви бажаєте створити календар у вашому місті чи країні, взяти участь як модель у нашому проєкті, або організувати виставку чи показ автентичного вбрання, звертайтеся до нас через наші соціальні мережі або пишіть особисто Оленці Браво. Ви також можете надіслати лист на електронну пошту: olenkabravo@gmail.com.

Які у вас плани на майбутнє проєкту?

Плани масштабні та амбітні. Найбільша мрія — повернутися в Україну й відзняти ті регіони, які ще не увійшли до нашого проєкту. Якщо не вдасться знайти оригінали, шукатимемо автентичні репліки. Ми також прагнемо більш детально фотографувати старовинні хати, щоб передати не лише їхню красу, а й атмосферу побуту.

Окрім того, плануємо продовжувати зйомки українських строїв у Сполучених Штатах. Ми вже почали працювати над цим, але через війну обробка й поширення матеріалів були тимчасово призупинені.

Ще одна важлива мета — створення книги, яка буде простою і доступною для читача, який, можливо, ніколи не замислювався про культуру. Ми хочемо розповісти про особливості нашої спадщини через світлини та історії, пов’язані з проєктом. Це буде розповідь про унікальність українського одягу, побуту та культурних традицій кожного регіону.

Віталій Адаменко для Amazing Ukraine