10 найкращих українських книг сучасності

Українська літературна традиція – явище хоч і молоде, однак, цілком сформоване і самобутнє. Причин тому чимало, та головна з них – непроста українська історія. Народне лихо – родючий ґрунт для виникнення генерації талановитих людей і міцних мов кремінь переконань. Далеко не всі наші світила – песимісти, співці “загублених поколінь”, є і романтики, й сатирики, і фантасти. Наша воля – найнезламніша в Європі, а слово – “найбронебійніше” у світі!

СЕРГІЙ ЖАДАН, “ВОРОШИЛОВГРАД”

У 2014 році «Ворошиловград» Жадана було визнано «Книгою десятиліття» за версією BBC Україна. Роман повертає читача на 25 років назад – до епохи, коли простий люд намагався підлаштуватися під разючі суспільні, політичні та економічні зміни. Не відчули плину часу хіба що неотесані “хрущовки”…

Герман повертається у рідне місто, хоча думав, що покинув його назавжди. Молодий хлопець повернувся щоб допомогти братові, але обставини змусили змінювати плани на ходу: довелося імпровізувати як джазмен…

Якщо ви шукаєте сучасні українські книги, які варто прочитати – пройти повз «Ворошиловград» не вийде.

ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ, “РЕКРЕАЦІЇ”

Почавши мову про книги сучасних українських письменників, не можна забути про Юрія Андруховича. Дебютний роман «Рекреації» вийшов у 1992 році. Освічена публіка помітила цей твір, та підняла хвилю обговорень. Нова сторінка в українській літературі, чи жалюгідна спроба створити щось оригінальне? Море протиріч і океан думок здійняли справжню бурю навколо книги.

Це історія творчої молоді, яка будує нову державу на руїнах старого режиму. «Рекреації» стали поєднанням соцреалізму, який віджив своє, і українського символізму, що тільки починав квітнути
на початку 20 ст.

КИРИЛО КРУТОРОГОВ, “#БОМБАРДИР”

Український спортивний коментатор Кирило Круторогов дебютував у літературі 2017 року з книгою “#Бомбардир”. Присвячена вона грі мільйонів, але не тій її стороні, яка приваблює пересічного вболівальника. Травми, виснажливі тренування, боротьба за місця у стартовому складі — не менш важливі складові футбольної кар’єри, про які, однак, не заведено говорити вголос. Це історія успіху та розчарувань, яка висвітлює все: від першого кроку новачка на газон до зіркового життя чемпіонів.

Книга Круторогова дозволяє зазирнути за лаштунки футболу. Таким ви його ще не бачили!

ВОЛОДИМИР ЛИС, “СТОЛІТТЯ ЯКОВА”

Нарешті ми застали той час, коли популярні книги українською почали екранізувати.

Роман “Століття Якова” розповідає історію, яка одночасно здається фантастичною і реальною. Старий Мех, віковий дід із сивою бородою, спостерігав за тим, як змінюються держави і режими. Російська імперія, УНР, Польща, СРСР і сучасна Україна. Дитина, підліток, юнак, чоловік, а тепер похила людина. Яків не просто спостерігав за часом, а плинув разом з ним, отримуючи один за одним удари долі. Війни і особисті драми пройшли, залишивши після себе душевні рани і тяжкі спогади…

НАТАЛІЯ ГУРНИЦЬКА, “МЕЛОДІЯ КАВИ В ТОНАЛЬНОСТІ СПОДІВАННЯ”

Майже всі люблять каву. Відчувши її аромат, неможливо втриматись і не скуштувати. А зробивши перший ковток, вже мрієш про те, як будеш пити наступну чашку. Запах і смак нам знайомі, а книга “Мелодія кави в тональності сподівання” розкаже, як цей чудесний напій звучить!

Анна познайомилась із найсвітлішим почуттям у світі. Кохання виявилося взаємним, і здавалося, що це початок нескінченного щастя. Але життя байдуже ставиться до мрійників — у долі були свої плани…

“Мелодія кави” — жіночий роман, який розчулить навіть чоловіка.

ЮРКО ІЗДРИК, “НОМІНАЦІЯ”

Іздрик прославився мовою написаних творів: вона приносить не менше задоволення, ніж сюжет. “Номінація” — збірка, куди ввійшли романи “Острів КРК”, “Воццек”, “Подвійний Леон” та десятки менших за розміром, але не за значенням творів.

Романи Іздрика, хоч ніби й не пов’язані один з одним, складаються у своєрідну трилогію. Ліричний герой (одночасно невловимий і реальний) намагається віднайти власне “Я”, вдаючись задля цього до вельми дивних методів. З темою пошуку себе переплітаються надруковані у “Номінації” оповідання та есе.

МАКС КІДРУК, “БОТ. ҐУАЯКІЛЬСКИЙ ПАРАДОКС”

Хороші науково-фантастичні книги українськоювиходять не так часто. Ще рідше їх пишуть наші автори. Макс Кідрук з романом “Бот. Ґуаякільский парадокс” це правило вирішив порушити.

Тимур був перспективним програмістом, але після невдалого експерименту більше не може займатися улюбленою справою. Він намагається вести звичайне життя, щоб забути минуле. Тимур не знає, що спогади знову стали реальністю, і на вулицях панує жорстокість і страх.

“Бот” — по-справжньому гостросюжетний бойовик, що читається на одному диханні.

ДІД СВИРИД, “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ВІД ДІДА СВИРИДА”

Свирид Опанасович, персонаж страшенно цікавий, з’явився в українському інтернет-просторі в 2014 році. Примітно, що існує він тільки віртуально у всесвітньому павутинні, а у реальному житті помічений не був. Щоправда, це не завадило йому випустити двотомну “Історію України від Діда Свирида”. Первісні люди і перші спроби державотворення, драматичні події та неоднозначні постаті — все було піддано детальному аналізу. Що ж нам розкаже пересічний громадянин, а не вчений? Познайомтеся з серйозною наукою, щедро приправленою українським гумором!

НАДІЙКА ГЕРБІШ, “ТЕПЛІ ІСТОРІЇ ДО КАВИ”

Наше життя як філіжанка кави: інколи до нестями солодке, та буває й гірке. Якщо зараз доля піднесла вам не той сорт, який ви замовляли – потрібно брати її в свої руки. “Теплі історії до кави” — збірка коротких оповідань, які завжди покращать настрій.

Мандрівниця і романтик Надійка Гербіш відправляє читача в подорож. Нам не покажуть визначних місць та екзотичних країн, але проведуть квартирами та садками, де познайомлять з чудовими і цікавими людьми. Читаючи книгу, стає по-справжньому приємно відчувати себе людиною, яка народилася в тій самій країні, що й Надійка та її персонажі.

ВАСИЛЬ ШКЛЯР, “ЧОРНЕ СОНЦЕ”

“Чорне сонце” — книга, читати яку одночасно і цікаво, і боязно. Так завжди трапляється, коли трагедія ще не “відгула”, коли драматичні події тривають. Герої роману — реальні люди. Студенти, бізнесмени, селяни й інтелігенти, учорашні школярі і особи літнього віку. У скрутний для країни час вони взяли до рук зброю, бо їм не байдуже майбутнє Батьківщини та співвітчизників.

Василь Шкляр у “Чорному сонці” увіковічив бійців полку “Азов”: як живих, так і тих, хто назавжди нас покинув.

Джерело: grenka.ua