Гра мільйонів здатна творити дива не лише на великих стадіонах, а й у невеличких містечках, де діти та підлітки не просто не мають справжнього дитинства, а й особисто переживають реалії сучасної війни.
Про це у статті для Amazing Ukraine, розповідає активна громадська діячка Краснокутської громади Анастасія Бабенко.
Читай також: В Україні стартувала основна сесія НМТ-2026 і триватиме до 25 червня
Краснокутськ – сільське місто на заході Харківської області, яке майже щодня бачить та чує ворожі безпілотники, ракети та інші «подарунки» від сусіда-агресора, який знаходиться на відстані 35 км. Але це не заважає юним спортсменам займатися своєю улюбленою справою та підкорювати спортивні вершини.
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну життя кожного українця поділилося на «до» і «після». До війни Краснокутськ був затишною та комфортною громадою, яка має природні багатства та славиться багатьма туристичними магнітами, серед яких 200-річний дендропарк з рідкісними деревами та сад-амфітеатр з магічною акустикою «Співочі тераси».
Проте з початку війни Краснокутськ став справжнім прихистком для переселенців, які були змушені рятуватися цілими сім’ями з небезпечних територій Харківської, Сумської, Донецької та Луганської областей. Майже на 45 % збільшилося населення Краснокутської громади через прибуття внутрішньо переміщених осіб. Більше третини з них – це діти та підлітки, які до війни активно займалися спортом: тренувалися у футбольних, баскетбольних, волейбольних чи інших секціях. Опинившись на новому місці, багато з них прагнули продовжити свої тренування та не втратити спортивну форму. Але всі спортивні заклади чи секції активного відпочинку в громаді перестали працювати через загрозу обстрілів та оголошення повітряних тривог. Так, у перші два місяця війни місцеві діти разом з дітьми-переселенцями опинилися у спортивній блокаді, більшість з них «замкнулися» в собі, втратили інтерес до навчання та потрапили у справжню дитячу депресію.
У травні 2022 року з Харкова до Краснокутська переїхав молодий футбольний тренер грузинського походження Леван Акобія, який тільки нещодавно розпочав професійно займатися футболом з міськими дітьми та підлітками, але війна внесла свої корективи. За підтримки місцевих любителів футболу, Леван став тренувати дітей від 4 до 14 років. Всіх їх, а також небайдужих батьків, він об’єднав в аматорський футбольний гурток, який з 2023 року розширився до футбольної школи «Краснокутськ» (далі – ФШ) з кількістю до 80 вихованців.
Маючи амбітні плани, молодий тренер почав розвивати і школу, і власні професійні навички. «Розуміючи всю важкість роботи тренера, вирішив для себе обрати шлях навчання та вдосконалення. Спершу отримав тренерську ліцензію С УЄФА, а згодом – ліцензію B УЄФА. Постійно комунікую з тренерами різних академій України та Європи, відвідую футбольні івенти, форуми, проходжу курси», – розповідає про себе Леван.
Одночасно з цим вихованці футбольної школи заявляють про себе як на рівні регіону, так і на рівні країни. Сформовані тренером команди трьох вікових категорій (2017, 2014 та 2011 р.н.) кожні вихідні дні долають до 200 км задля участі в найпрестижнішому чемпіонаті міста Харкова з дитячого футболу Superleague Cup, який збирає та підтримує юних любителів спорту навіть попри постійну військову агресію. Також, не дивлячись на логістичні перепони, команди ФШ подорожують країною і виграють призові місця в дитячих футбольних турнірах міста Києва, Львова, Полтави, Вінниці, Кременчука, Горішні Плавні (Полтавська обл.), курорту Буковель.
«Завдяки тренуванням та постійній участі у змаганнях діти та підлітки з прифронтової громади мають можливість проявити себе, знайти справжніх друзів, стати фізично та ментально здоровішими, а також на деякий час забути про всі страшні події, які відбуваються у нашій країні», – впевнено зазначає тренер ФШ.
«Тренування з футболу для мого сина як ковток свіжого повітря», – наголошує мама Івана, воротаря середньої групи ФШ.
Іван – місцевий 10-річний хлопець, якому футбол дав набагато більше ніж іншим дітям. До появи ФШ він завжди мріяв займатися футболом, але через невисокий зріст його не приймала жодна спортивна секція в громаді, до того ж він мав труднощі з мовленням і погано висловлював свої думки. Потрапивши до ФШ, Іван змінився, зміцнів фізично, почав розмовляти на рівні однолітків та навіть проявляти лідерські якості на полі. Тренер повірив у нього, і довірив йому воротарські рукавиці. І вже через два роки тренувань Іваном стали цікавитися інші футбольні школи та відомі в країні академії. На сьогоднішній день він захищає ворота трьох команд: ФШ «Краснокутськ», ДЮСШ «Богодухів» та ФК «Металіст» Харків. Так, футбольним життям Івана живе вся його родина, адже на кожному матчі за нього щиро вболівають та підтримують його близькі люди, а це – найцінніше у наш час!
«Футбольна школа – це друга родина, а тренер – приклад для наслідування», – з гордістю зазначає мама Олександра, одного з вихованців ФШ, хлопця, який живе не в центрі громади, а в маленькому селі Китченківка, у якому не має навіть звичайної школи.
На навчання Олександр їздить у сусіднє село, а на тренування – за 20 км у Краснокутськ по бездоріжжю. У свій юний вік, 12 років, хлопець, по суті, є головним чоловіком у своїй родині, так як виховується тільки мамою та бабусею. Батька він не має. Раніше Олександр займався карате, але почувши про нову футбольну секцію, яка працює попри війну, він зрозумів, що настав час для здійснення його потаємної футбольної мрії, яка в маленькому селі була просто не можливою. У ФШ він отримав дещо більше – всебічний розвиток своєї особистості, подорожі (особливо в гори Карпати на Буковель), дружню компанію, вірних друзів і гарного наставника, який підтримує не тільки фізичне, а й ментальне здоров’я юнака, якому так не вистачало батьківської уваги. Для Олександра тренер є взірцем справжнього чоловіка, який дотримується дисципліни, несе відповідальність за інших та працює попри складнощі військового стану.
«На кожному матчі Олександр викладається на повну, адже він вірить в те, що кожен його крок разом з футбольною родиною підтримує бойовий дух наших захисників», – розповідає мама хлопця.
Заняття з футболу надихають Олександра на нові звершення, а саме на активну волонтерську діяльність: збір допомоги для ЗСУ, участь у благодійній самодіяльності та підтримка притулків для тварин.
«Переживши масовані обстріли на Салтівці та залишивши в рідному Харкові все: школу, дім, друзів, улюблений спорт, Тимофій втратив інтерес до життя… Але Краснокутськ відкрив для нас новий шлях…», – згадує мама воротаря старшої групи ФШ.
Тимофій з 4-х років займався професійним спортом – акробатичним рок-н-ролом. Саме на початку війни мав відбутися чемпіонат України, на якому він сподівався отримати кандидата в майстри спорту. Але почалися активні бойові дії, і родина Тимофія опинилася в Краснокутську. Зміна попереднього ритму життя стала для хлопця тяжким ударом, він впав у депресію, так як дуже хотів повернутися додому. Пізніше все змінилося.
«Одного дня він підійшов до мене і попросив дозволити йому спробувати себе у футболі. Тимофій завжди цікавився цим спортом, але я остерігалася додаткових травм і не дозволяла. Та цього разу я почула в його голосі щось інше, потребу знайти себе знову. Так у нашому житті з’явилася ФШ «Краснокутськ», – розповідає мама Тимофія.
За перший місяць занять хлопець змінювався на очах: зникла тривожність, з’явився інтерес до навчання та шалена жага до тренувань. Тренер поставив його на позицію воротаря і дав йому найголовніше – впевненість у власних силах. «Для сина тренер став авторитетом, опорою, людиною, до якої він дослухається й яку поважає. А для нашої сім’ї футбол перетворився на щось значно більше, ніж просто спорт. Це – наша футбольна родина, яка в найважчий момент підтримала дитину психологічно, дала їй нову надію і нову мрію», – зазначає мама Тимофія.
Загалом кожен вихованець ФШ має свою історію, пов’язану з війною, громадою та становленням у дитячому футболі. Так, футбольна школа «Краснокутськ» стала осередком сили, натхнення та впевненості для місцевої та приїжджої молоді у важкий воєнний час. Її повноцінне функціонування підтримує муніципальна влада, забезпечуючи відповідною спортивною інфраструктурою (фізкультурний комплекс, міні-футбольні майданчики), які працюють навіть під час нестабільної енергетичної ситуації. ФШ також долучається до відомих грантових програм, і вже отримувала безповоротну фінансову підтримку від міжнародних донорів, таких як Helvetas Swiss Intercooperation та JERU.
На третій рік роботи ФШ демонструє значні результати своєї роботи – найстарші вихованці отримали запрошення до найкращих футбольних академій України (ФК «Металіст», ХФКС, ФК «Металіст 1925», ФК «Ворскла»). Краснокутська громада ними пишається, і вірить, що незабаром ці юнаки стануть видатними футболістами, які представлятимуть нашу країну на міжнародній арені. Адже, попри обстріли, тривоги, блекаути й інші загрози війни, українські діти та підлітки, мріють, живуть та грають заради Перемоги та Миру.
- Україна та Німеччина запускають Brave Germany: новий етап співпраці в оборонних технологіях
- Понад 500 родин ВПО отримають пільгову іпотеку за програмою «Житлові приміщення для ВПО»
- Зеленський: 20 держав уже працюють над Drone Deals з Україною
- Україна передала РФ «список 1000» для масштабного обміну полоненими – Коордштаб
- єВідновлення: майже 200 тисяч родин вже отримали компенсації за житло
- Уряд запускає нову програму працевлаштування українців 50+ «Досвід має значення»
- Велика Британія ввела санкції проти 85 російських структур за депортацію дітей з України
- Укрзалізниця запустила продаж приміських квитків через застосунок по всій Україні
- єЧерга автоматично перевірятиме «Зелену картку» для перетину кордону
Підписуйтесь на наш Telegram, цікавий Youtube-канал та приєднуйтеся до нашої спільноти у Facebook про все українське. Не набридаємо повідомленнями, тільки цікаві новини!
