Документальний фільм «Аби скоріше весна» показує життя киян узимку 2026 під час енергокризи, відключень світла та випробувань міста в умовах кризи у Києві
Про це повідомляє Amazing Ukraine.
Читай також: На Дніпропетровщині будують нові водогони: воду отримають понад 28 тисяч людей
Пригадуєте зиму 2026 року? Постійні обстріли, сильні морози, безперервний гул генераторів, що став новим звуковим фоном міста, намети ДСНС у дворах та хаотичні вогники ліхтариків у суцільній темряві блекаутів. Тоді здавалося, що ми всі стали героями якогось апокаліптичного кіно.
Цю спільну пам’ять зафіксувала у документальному фільмі «Аби скоріше весна» (Hoping for Spring) студентка Університету Грінченка Анна Сергієнко в межах свого випускного бакалаврського проєкту. 20 травня відбулася прем’єра стрічки.

Про фільм
Фільм розповідає про життя киян та мешканців області взимку 2026 року, коли місто занурюється в енергетичну кризу, спричинену низкою масованих російських атак на критичну інфраструктуру.
Коли стовпчики термометрів падають до -20°C, тисячі родин залишилися без світла, тепла й води. Поки енергетики, рятувальники ДСНС та комунальні служби цілодобово ліквідовують наслідки масованих ракетних і дронових атак, кияни та мешканці області намагаються вибудовувати власні осередки «нормальності», адже залишатися у холодних, темних будинках стає просто неможливо. Так серед засніжених дворів і темних вулиць виникає паралельна мапа міста — мапа тимчасових просторів тепла, які люди створюють для людей.
Документальний фільм «Аби скоріше весна» (Hoping for Spring) доступний для перегляду на YouTube
«Аби скоріше весна» —це подорож знеструмленими й замерзлими вулицями столиці у пошуках крихітних острівців безпеки. На цьому шляху зустрічаються ті, хто так само шукає тепло, і ті, хто створює його для інших. У центрі фільму — голоси людей, які зберігають світло всередині себе, поки простір навколо занурюється в темряву й стає крихким від морозу.
Фільм побудований на історіях жителів Києва та Київщини, зафіксованих взимку 2026 року.
Про героїв
Серед героїв — «звичайні, але водночас надзвичайні» кияни, які трапляються на шляху цієї мандрівки:
- викладачка, яка годинами залишається у пункті обігріву, аби навчання не переривалося;
- мама, яка шукає місце, де її діти трохи погратися у теплі;
- школярі, які навчаються при свічках або в кав’ярнях через відсутність світла вдома;
- хірург, який попри все не втрачає позитиву й щиро радіє звичайній розмові з незнайомцем у пункті обігріву;
- дружина військового, яка разом з дітьми спить на підлозі кухні, і щоразу каже чоловікові «в нас усе окей», ховаючи власну втому;
- літні люди, які приходять за гарячою їжею після тижнів без світла й води;
- діти у гуманітарних штабах, які малюють листи військовим і створюють власні уявні світи;
- жінка, яка поруч із цими дітьми пише казки про світло і темряву.
Усі вони по-різному проживають цю зиму, але разом формують один спільний портрет міста, яке вчиться триматися у темряві.

Однією з центральних героїнь стає Євгенія Мартинюк, викладачка фортепіано. Вона створила у власній квартирі маленький альтернативний світ — «халабуду» з ковдр, матраців та подушок. Це простір, що переносить у дитинство і стає психологічним укриттям від холоду, сирен та страшних новин.
Ще один вимір цієї історії формують ті, хто створює такі острівці тепла та безпеки:
- ветерани 3-го армійського корпусу, які виїжджають із фудтраками у райони з тривалими відключеннями світла та розвозять гарячу їжу;
- підлітки з організації «Центурія», які замість того, аби відпочивати на вихідних із друзями, допомагають у пунктах обігріву, розливають чай і годують незнайомих людей;
- волонтери World Central Kitchen, які відкривають «бограч-станції» у знеструмлених районах і годують містян гарячим бограчем та борщем;
- волонтери казахської «Юрти Незламності» в центрі Києва, які пригощають людей чаєм і баурсаками, перетворюючи її на теплий соціальний і культурний простір посеред холодного міста;
- команда проєкту «Їжа без кордонів», яка майже безперервно працює у великому фудтраці в Броварах, готуючи тисячі порцій гарячої їжі для мешканців Київщини.


Усі вони творять невидиму мережу взаємодопомоги, що тримає місто в цілісності й не дає йому розсипатися.
Усі ці інтимні свідчення мешканців Києва та області поступово складаються в колективний портрет суспільства у стані виснаження. Коли інфраструктура більше не здатна гарантувати базову безпеку, люди починають вибудовувати її самі — через присутність, турботу й взаємопідтримку. Опорою одне для одного стають самі ж люди – «люди, які не дають темряві себе поглинути».
«Аби скоріше весна» — це історія про межу між крихкістю та стійкістю суспільства, яке вчиться жити у затяжній темряві. Це розповідь про втому, що накопичується роками війни, і водночас про здатність людини не втрачати світло всередині себе. Про те, як серед холоду й темряви народжується тепло. І про очікування весни, що переростає у колективну мрію про майбутнє.
Де подивитися
Документальний фільм «Аби скоріше весна» (Hoping for Spring) доступний на платформі YouTube.
Про авторку
Анна Сергієнко — українська журналістка, студентка 4 курсу Університету Грінченка, комунікаційна менеджерка Фонду «Сучасна Україна» та авторка текстів для «ШоТам». Раніше співпрацювала з проєктом Amazing Ukraine. Є переможницею Конкурсу журналістських робіт «Люди дії: ті, хто створюють майбутнє» (2024) у номінації «Енергетичні інновації у підприємництві».

- Україна та Німеччина запускають Brave Germany: новий етап співпраці в оборонних технологіях
- З Днем вишиванки 2026: гарні привітання та картинки
- Понад 500 родин ВПО отримають пільгову іпотеку за програмою «Житлові приміщення для ВПО»
- Зеленський: 20 держав уже працюють над Drone Deals з Україною
- Україна передала РФ «список 1000» для масштабного обміну полоненими – Коордштаб
- єВідновлення: майже 200 тисяч родин вже отримали компенсації за житло
- Уряд запускає нову програму працевлаштування українців 50+ «Досвід має значення»
- Велика Британія ввела санкції проти 85 російських структур за депортацію дітей з України
- Укрзалізниця запустила продаж приміських квитків через застосунок по всій Україні
- єЧерга автоматично перевірятиме «Зелену картку» для перетину кордону






