Білгород-Дністровський: історія та цікаві місця

Україна не перестає дивувати кількістю, різноманіттям та унікальністю своїх земель. З заходу на схід, з півночі на південь ми відкриваємо місця, які варто відвідати. І сьогодні хочу відкрити ще одне прекрасне місце — приморське місто Білгород-Дністровський. Мандруємо Україною разом з Amazing Ukraine.

Читай також: ТОП-10 крутих місць біля Одеси, куди варто поїхати

Перше поселення на місці сучасного Білгород-Дністровського виникло задовго до відліку нашої ери. Місто багато разів переходило від однієї держави до іншої, і ще частіше змінювало назву (фінікійська колонія Офіусса,давньогрецька колонія Тіра, римське поселення Алба-Юлія, східнослов’янське плем’я антів називало поселення Туріс, східнослов’янські племена — тиверці та уличі — місто Білгород, а візантійці — Левкополь («Біле місто»),генуезці назвали місто Монкастро, Молдавське князівство — Четатя-Албе («Біла фортеця»). А в 1484 році місто й фортецю на понад три століття загарбала Османська імперія і його назву змінено на Аккерман («Білий камінь»). Сучасна назва прийшла до міста з наказу Сталіна в 1944 році. Його назва завжди була пов’язана з особливістю місцевості — білий камінь, і звісно ж його найвеличнішою спорудою стала відома Аккерманська фортеця, яка вражає своєю величчю: площа близько 9 га, більше трьох десятків веж і міцні, муровані стіни. Таку жодний ворог не підкорить! Щоб роздивитися геть усе знадобиться далеко не одна година. На території фортеці проводяться різноманітні фестивалі, в тому числі з відтворенням лицарських поєдинків.

За багато років до турецької навали на місці фортеці греки заснували місто Тіра. Розкопки легендарного поселення тривали ще з ХІХ століття. Сьогодні у туристів є можливість прогулятися серед античних руїн та уявити, яким же було життя до нашої ери.

Звичайно, є в місті і давні культові споруди. Але особливо вас здивує Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці – один з перших зародків християнства у Бессарабії. Здається, ніби бачиш тільки верхівку церкви, аж така вона низька. Справа в тому, що на той час заборонялося будувати християнські храми вище за мечеті. Всередині зберігся унікальний ручний розпис XVI століття. Церкву будували місцеві парафіяни в період 1384-1400; 1590-1610; 1825-1828; 1895-1903.

Точна дата зведення не встановлена. За однією з версій – її побудували греки.

Згадка про грецький походження нинішньої вірменської церкви міститься і в доданні, яке свідчить, що колись жили два брата-грека. Вони були заможними людьми (купцями) і кожен з них побудував по одній церкві, як монастирі, щоб при них жили грецькі ченці. З часом одну з церков закрили, і греки-ченці продали її переселився з Малої Азії вірменам.

За іншою версією її побудували вірмени за часів турецького панування, отримавши за великі гроші дозвіл турецької влади. Прийнята дата споруди – 14-15 століття.

Так як церква спочатку призначалася і була монастирем для грецьких ченців, то вірменська громада розбудовувала, добудовувала церкву для проведення ритуальних служб у повному обсязі в більш пізній період. У 1699 році був добудований вівтарний блок, а в 1827 році – збільшена довжина будівлі із західного боку, зведений західний портик про чотири колонах і перебудований південний притвор, пристрій дерев’яного балкона церкви. В кінці 19 – початку 20 століття вироблено зміцнення зводу південного великого притвору. Церква прийняла вид хреста, такою і збереглася до наших днів.

Читай також: В Україні посилять карантин на новорічні свята

Біля церкви була розташована дзвіниця – дерев’яний навіс з 5-ю дзвонами різної величини. На території церкви було розташоване старовинне кладовище (останні поховання датуються кінцем XVIII століття). Церква була діючою до літа 1940 року, з 1962 року передана краєзнавчому музею. Зараз є базою археологічної експедиції.

Так, історія міста настільки довга, що за кожною стіною стоїть не один десяток правителів та їх історій. Сучасне місто зберегло дух величного минулого і продовжує вивчати його історію та знайомити з нею гостей міста.

Фортеця, яка бачила багато завойовників—встояла. І сьогодні ми маємо можливість зрозуміти, яка сила живе в цих мурах.