22 березня 1842 року народився Микола Лисенко – український композитор, педагог, фольклорист. На світовій арені Миколу Віталійовича поціновувати як визначено митця своєї справи як два століття тому, так і зараз. Він популяризовував нашу народну творчість, через що його й вважають засновником української національної музики.
Читай також: Старовинне піаніно Миколи Леонтовича відреставрують у 2022 році
Микола Віталійович народився 10 (22) березня 1842 в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії (нині Глобинський район) в родині дворянина, полковника.
Домашнім навчанням Миколи займалися мати і відомий поет А. А. Фет. Мати вчила сина французької мови, вишуканим манерам і танцям.
У 1855 почав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. Талановитий підліток швидко став популярним у місті піаністом, якого запрошували на вечори і бали.
Закінчивши гімназію, вступив на природничий факультет Харківського університету. Але в 1860 через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола перевівся до Київського університету, який закінчив з відзнакою, а 1865 р.
Лисенко належав до «Київської Громади», працював у кількох гуртках, пов’язаних з етнографічною діяльністю, викладанням у недільних школах, заснував і провадив студентський хор, організовував концерти.
У 1865–1867 — працював у Таращі на посаді мирового посередника. Згодом Лисенко вирішує отримати вищу музичну освіту. У вересні 1867 року вступив до Лейпцизької консерваторії, що вважалася однією з кращих в Європі. Вчився у кращих педагогів, відвідував оперний театр, картинні галереї. 28 грудня 1867 у Празі відбувся надзвичайно успішний концерт Лисенка, де він виконав багато українських пісень у власних фортепіанних аранжуваннях.
Влітку 1868 одружується з Ольгою О’Коннор, спільно вони прожили 12 років, але дітей у них не було.
У 1869 завершив навчання у консерваторії, пройшовши 4-річний курс навчання усього за два роки. Під час навчання написав декілька інструментальних творів, зокрема 1-у частину симфонії та симфонічну увертюру «Ой запив козак, запив», струнний квартет та тріо, а також видав свою першу збірку українських народних пісень для голосу й фортепіано. Тоді ж Лисенко написав і свої перші твори на слова Тараса Шевченка: «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною».
Читай також: На Вінниччині музею Леонтовича розробили логобук – ФОТО
У 1869 після повернення до Києва займався творчою, викладацькою та громадською діяльністю. Він брав участь в організації недільної школи для селянських дітей, пізніше – в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського географічного товариства. У 1874-1875 рр. вдосконалював майстерність у Петербурзі в М. Римського-Корсакова. З 1878 р. обіймав посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. Тоді ж настають зміни і в особистому житті – Микола взяв другий (цивільний) шлюб з Ольгою Липською, яка була піаністкою і його ученицею. Від цього шлюбу мав 5 дітей.
У 1890-і роки, крім викладання в інституті та приватних уроків, М. Лисенко працював у музичних школах С. Блуменфельда і Н. Тутковського.
В 1904 відкрив власну музично-драматичну школу. Це був перший український навчальний заклад, що надавав вищу музичну освіту за програмою консерваторії. У школі Микола Віталійович викладав фортепіано. І школа, і М. Лисенка як її директор перебували під постійним наглядом поліції. У 1907 він був на деякий час заарештований.
Лисенко здійснив чотири великих гастрольних турне: 1892-1893, 1897, 1899, 1902 рр. Програма складалась із двох відділів – на початку Лисенко виступав як піаніст з виконанням власних творів, а потім співав хор, якому Микола Віталійович акомпанував.
Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики» Я. Спиглазова. Організовував щорічні шевченківські концерти. Разом з Олександрем Кошицем був організатором музичного товариства «Боян» (1905). У 1908-1912 рр. – голова ради правління «Українського Клубу».
Лисенко писав твори у різних жанрах: оперному, хоровому, вокальному, інструментальному, а обробці української народної пісні надавав величезного значення. Започаткувавши свідомий національний напрям в українській музиці, Микола Лисенко ще за життя заслужив собі епітет «батько української музики».
Помер 6 листопада 1912 у Києві, похований на Байковому кладовищі.
- ГО «УААСП» розірвала угоди з російськими авторськими організаціями
- Дітей переселенців прийматимуть у дитсадки за місцем тимчасового проживання
- В РФ готуються задіяти у війні проти України неповнолітніх
- Які продовольчі магазини працюють в Україні (онлайн-мапа)
- ЮНЕСКО надає підтримку Україні в питаннях збереження культурної спадщин
- Приєднуйтеся до «Територіальної онлайн-оборони»: допомогти може кожен
- Володимир Зеленський дав інтервʼю світовим суспільним мовникам про НАТО – відео