Художник Артемій Присяжнюк – мова кольору

Артемій Присяжнюк – відома постать українського мистецтва, багатогранний митець, який від гобеленового та публіцистичного живопису перейшов до нефігуративного малярства. За своє життя він створив чимало абстрактних полотен, які отримали визнання не лише в Україні, а й за її межами.

Значний доробок Артемія Присяжнюка складають твори монументального мистецтва, гобелени, скульптурні та живописні роботи. Працюючи в різних образотворчих галузях, він пройшов тривалий шлях до формулювання свого завдання у творчості та створив власну кольорово-фактурну мову на теренах нефігуративного живопису України.

Читай також: В Україні запускають грантову програму для підтримки досліджень культурної спадщини

У своїх роботах митець виражає абстрактно-естетичний відгук на низку споконвічних тем. «Живопис дає можливість вимовити невимовне: моменти, які захоплюють, почуття, які хвилюють, питання, на які немає відповідей. Художник своєю рукою торкається аспектів реальності, які неможливо повністю сформулювати за допомогою слів», — казав він.

Містична відданість Артемія Присяжнюка творчому процесу випливала з бажання художника занурити глядача у світ власних відчуттів. Емоції були поштовхом для написання багатьох його полотен, але не тільки емоції приводили автора до кінцевої точки, а й роздуми, логіка та виваженість. Художник був беззаперечним інтелектуалом, який розмірковував на полотні за допомогою кольору та фактури.

Багато його творів свідомо чи підсвідомо звертаються до природи. Його приваблювала гармонія і логіка навколишнього, нерукотворного світу. Важливим орієнтиром для художника слугувало різноманіття поєднань кольорів, фактур і форм, що існують у природі. «У цього всього повинен бути автор…» — міркував він про красу природи, —

«Людина сама є творінням, а тому її твори ніколи не зможуть змагатися із творами того, хто створив саму її. Винятком є музика». Артемій Присяжнюк підкреслював схожість прагнень у природі та мистецтві: пошук гармонії та амбіції дійти досконалості. Його завжди цікавила таємниця створення прекрасного. «Що лежить в основі пошуку і де його кінцева точка? Те, що ми бачимо на полотні, завжди є лише проміжним етапом, певним стоп-кадром, місцем, де художник вирішив зупинитися в той момент» — говорив він.

Багатошаровість картин Присяжнюка втілює намагання автора до постійного вдосконалення. В одному з інтерв’ю він сказав, що багато його робіт приховують під останнім шаром кілька інших повноцінних робіт. «У кожного художника свій власний творчий процес. Думаю, що мій процес не є унікальним. Це шлях спроб і пошуку. Іноді впевнено, а іноді навпомацки. Коли не вдається виразити те, що запланував, робота накривається новими і новими шарами», – зазначив пан Артемій.

Полотна Артемія Присяжнюка з першого погляду здаються знайомими: він знаходить такі колористичні та фактурні вирази, які можна відчути інтуїтивно. Автор пропонує прості, доступні для глядача відправні точки. Знайомі форми і поєднання відтінків ніби щось нагадують, все здається простим і зрозумілим. При цьому, чим довше дивишся на картину, тим більше її плоска поверхня набуває об’єму і виходить майже тривимірною. Різноманітні фактури та глибина
кольорів спонукають глядача вийти за межі площини полотна й побачити об’ємний живописний світ, де картина – лише фрагмент, лише маленьке віконце, відкрите художником. І кожна робота – це ще один вихід у набагато більший простір. Інколи Артемій Присяжнюк писав картини в схожих палітрах, ніби показуючи різні фрагменти одного величезного твору.

Свої абстракції він створював ніби поза полотном. У деяких картинах чіткий передній план виходить за межі твору завдяки текстурі, контрасту чи іншим живописним прийомам. Саме такий вільний поділ планів і дає можливість глядачеві зазирнути в тривимірний простір, не обмежений картиною, і справити набагато сильніше емоційне враження, ніж від споглядання фрагменту.

Але для Артемія Присяжнюка абстракція була не самоціллю, а лише засобом у творчому процесі. Поряд із звільненням кольору від його об’єктно-формного обмеження, художник без вагань вдавався до умовного зображення людського тіла, використовуючи узагальнені контури видимої реальності, орнаменти, тощо. Він був переконаний, що, перш за все, «живопис — це про колір, як мову», тому не бачив конкретної лінії розмежування між абстракцією та фігурою.

Артемій Присяжнюк не прагнув до абсолютно безпредметного мистецтва. Мозок налаштований на встановлення зв’язків між естетичними елементами, такими як: колір, фактура, форма, а також ідеями, які сформувалися поза полотном. Він намагався зрозуміти абстрактний простір живопису і пов’язати його з невіртуальним світом навколо.

Читай також: Фільми на слух. MEGOGO запускає аудіоверсії кінострічок 

Художник високо цінував експерименти та винаходи, які стали можливими завдяки живопису. Перехід від абстракції до метафори і знов до абстракції, відсутність обмежень, свобода вираження, будь-які творчі стрибки — ось у чому цінність самого процесу. «Немає якогось фіксованого завдання», — казав Присяжнюк. — «Шлях митця непередбачуваний, а кінцева точка не завжди відома».

Зазвичай він користувався пензликом або мастихіном, але іноді брав і виливав фарбу на полотно. Таким чином художник створював на поверхнях своїх картин напругу між контролем і випадковістю.  Йому було байдуже, що дає бажаний результат: спонтанний, емоційно-насичений жест чи розумна, виважена побудова кольорових плям на площині. Його захоплювало таке поєднання протилежностей – творчої інтуїції та логіки композиції разом із фізикою емоцій, що дозволяло фарбам лягати майже хаотично, розтікатися, поєднуватися та змішуватися з іншими відтінками або залишатися окремо. Головне, на думку Присяжнюка, – це сам акт творення, бажання будь-якими засобами потужно вплинути на глядача, змусити відчути справжню музику живопису.

Простий, мінімалістичний вигляд деяких композицій Присяжнюка часом контрастує із складним підходом художника до дослідження. І те, що здається легким дотиком, може бути результатом багатьох етапів роботи. У той же час можна знайти місця, які виглядають складно і багатошарово, але насправді є одним вдалим мазком широкого пензля. Смілива живописна техніка автора підсилює драматизм, властивий його творчому процесу, і створює глибокий зв’язок з глядачем.

Артемій Присяжнюк віртуозно володів мовою фактури. «Фактура допомагає відчути настрій кольору», – казав він. Його досвід художнього ткацтва і скульптури відобразився у вільному оперуванні масами фарби, що робило настрій його картин більш емоційним і виразним, давало безумовне підсилення сприйняття.

Попри все, Артемій Присяжнюк завжди прагнув балансу у своїх роботах і багато працював над композиційною гармонією, ретельно досліджував розташування кольорів, пропорції форм і якість поверхонь. Логіка почуттів художника визначала принципи взаємодії форми, кольору і лінії, робила структуру картини цілісною.

Унікальність Присяжнюка полягає в його інтелектуальній зрілості, бездоганній колористиці і хірургічній врівноваженості у просторі полотна. Його картини вражають глибиною розуміння взаємодії кольору та форми, інтригують енергією та багатозначністю. Художник тонко трансформує естетику навколишнього світу та людських почуттів у мову абстракції та пропонує поміркувати над тим, «що на що впливає» і «що від чого залежить».

Творчість Артемія Присяжнюка є незаперечним надбанням української культури. Його роботи стали джерелом натхнення для молодого покоління митців і сприяли становленню майбутньої національної школи нефігуративного мистецтва.

Автор статті – Павло Заплітний

• Український фільм «Ти мене любиш?» покажуть у програмі Берлінале Panorama
• Книжка «Ukraїner. Країна зсередини» очолила топ продажів на Amazon
• Вийшла перша серія мультфільму «Пес Патрон» – ВІДЕО
• Мультфільм «Мавка. Лісова пісня» покажуть у кіно 2 березня
• У Києво-Могилянській академії заборонили спілкуватися російською мовою
• У музеї історії Києва презентували книгу Петра Щербини “Битва за Ірпінь”
• Історичний центр Одеси включено до списку світової спадщини ЮНЕСКО
• Google та Netflix можуть долучитися до збереження культурної спадщини України