Німеччина передала Києву унікальний документ – церковну грамоту Петра І

14 березня, Німеччина передала Україні пергаментну грамоту про підтвердження поставлення на Київську митрополію, видану Іоасафу Кроковському 14 вересня 1708 р. Документ, що є останньою царською грамотою вільнообраному Київському митрополиту, був вивезений із Києва гітлерівцями під час Другої світової війни.

Про це у Facebook повідомила історик Наталя Сінкевич, що також долучилася до повернення раритету в Україну.

«Звершилоcя. Сьогодні доповідаю на офіційній передачі грамоти 1708 р., виданої для митрополита Кроковського, українському послу в міністерстві закордонних справ Німеччини. Не пройшло і трьох років від дня віднайдення грамоти», – зазначила Наталя Сінкевич.

Висіла собі півстоліття в бібліотеці

У тюбінгському інституті навіть не здогадувалися, яке історичне значення має документ, який більше півстоліття просто прикрашав бібліотеку. “Вона собі висіла десятиліттями на стіні і всі вже сприймали її просто як інвентар. Ми знали лише, що наприкінці 50-их років минулого століття колишній директор інституту купив її у торгівця антикваріатом за дві тисячі марок. Це мала бути наочність для студентів”, – розповідає заступниця директора інституту східноєвропейської історії Катаріна Кухер (Katharina Kucher). За її словами, кілька спроб науковців з Тюбінгена з’ясувати, звідки саме взялася грамота, завершувалися безрезультатно. Аж поки Наталя Сінкевич не звернула увагу німецьких колег на те, що документ до Другої світової війни перебував в київських архівах.

Невдовзі було створено спільну українсько-німецьку експертну комісію. За фінансової підтримки міністерства закордонних справ Німеччини, комісія півроку шукала докази походження документа та вивчала обставини його зникнення. З’ясувалося, що до 1922 року грамота зберігалася у ризниці Софійського собору, потім у бібліотеці при соборі. 1931 року  бібліотеку передали Академії наук, історичні манускрипти якої зберігалися у Національній бібліотеці, згодом названій  іменем академіка Вернадського. 1941 року, під час окупації України нацистською Німеччиною, грамота зникла разом з понад двома десятками інших документів, що колись зберігались у ризниці Софії Київської.

Другий повернутий документ

Дослідники припускають, що документи були вивезені зондеркомандою есесівця Еккегарда фон Кюнсберга, яка систематично вилучала історичні документи і предмети мистецтва на окупованих територіях. З 24 документів, що зберігались колись у Софії Київській і, вочевидь, були вивезені нацистами, досі був знайдений і повернений в Україну лише один. 1995 року США передали Києву історичний документ, який добровільно повернув американський ветеран Другої світової. Колишній солдат привіз його з Відня, де купив у торгівця антикваріатом.

У четвер, 14 березня 2019 року, грамоту Петра І митрополиту Йоасафу було офіційно передано у Берліні послу України в Німеччині Андрію Мельнику. Наукова робота для з’ясування походження документу була завершена ще восени 2016 року. Бюрократичні процедури, необхідні для реституції, затягнулися на кілька років. Обізнані з переговорами між Києвом і Берліном співрозмовники висловили думку, що частково затримка була пов’язана і з політичною ситуацією. Зрештою, співпадіння передачі документу в часі з отриманням Православною церквою України томоса про автокефалію могло справити враження, що повернення грамоти є політичним жестом. “Довелося чекати слушного моменту. Це питання треба розглядати з врахуванням політичного контексту. Кілька разів передача грамоти зривалася”, – констатувала у розмові Катаріна Кухер.

З 1688 року Москва забороняла київському митрополиту йменуватися ієрархом “вся Русі”. Натомість в титулі згадувалася “Мала Русь”. У цій грамоті 1708 року, каже історик Наталя Сінкевич (на фото ліворуч), особливо цікавою є згадка Константинополя

Розвінчання російського фейку

Наталія Сінкевич вказує на те, що оригінал грамоти ніколи до віднайдення у Німеччині не досліджувався з метою встановити детальні обставини процесу перепорядкування Київської митрополії Москві. На початку 19-го століття російський історик Євгеній Болховітінов оприлюднив у своєму дослідженні текст грамоти 1708 року. Однак у цій публікації текст було піддано цензурі, з’ясувала Сінкевич, вивчивши оригінал. “Болховітінов вирізав найцікавіший з сьогоднішньої точки зору момент про те, що Київський митрополит зобов’язується не повертатися більше до Константинополя”, – зазначила дослідниця. Вона переконана, що згадка Константинополя у грамоті через два десятиліття після перепідпорядкування митрополії свідчить про те, що Москва не була впевнена у лояльності київського духовенства. Попри те, що з моменту зміни юрисдикції з Константинополя на Москву минуло два десятиліття.

“Цей документ свідчить про те, що перепорядкування не було одномоментним, а було багаторічним процесом. Вочевидь, бажання київського духовенства повернутися до Константинополя існувало. Через це в грамоті підкреслити, що Кроковський не буде цього робити”, – каже дослідниця. На її думку, цензурування тексту історичних документів свідчить про бажання Росії уникати навіть будь-яких згадок про те, що Київська митрополія була раніше підпорядкована Константинополю.

https://twitter.com/AuswaertigesAmt/status/1106179815093211136

До речі, Йоасаф Кроковський був останнім за царських часів митрополитом, обраним київським духовенством. Після нього протягом кількох століть митрополитів прямо призначала Москва.

Довідка

Історичну грамоту Петра І  з кінця 1950-х років знаходилася в  місті Тюбінген. Документ зберігався у бібліотеці Інституту східноєвропейської історії та географії Університету Тюбінгена, що у федеральній землі Баден-Вюртемберг. Німецько-українська дослідницька група встановила, що цей важливий для історії церкви України документ, ймовірно, вивезли з Києва у 1941 році під час Другої світової війни як військовий трофей.

Зважаючи на це, міністерка науки і культури Баден-Вюртембергу Терезія Бауер (Theresia Bauer) за підтримки міністерства закордонних справ ФРН та університету ініціювала повернення історичної царської грамоти Україні. Документ 14 березня 2019 року передали послу України в Німеччині Андрію Мельнику.

Джерело: dw.com