Уродженка Коломиї Олена трепетно зберігає сорочку, що дісталася їй від діда. Жінка каже, це найбільше багатство небагатої сім’ї. Нині Олена власноруч майстерно творить вишивану красу для своїх дітей і не лише… За тридцять років майстриня створила більше 500 виробів. Проте, річ зі столітньою історію займає особливе місце і має нове життя.
Читай також: Пісня про вишиванку “Вишийте, матусю, вишиванку” – ВІДЕО+ТЕКСТ
- Олено, розкажіть, будь ласка, історію Вашої вишиванки
Дідусь мій народився в дуже бідній сім’ї в селі Вербовець Косівського району. Статків в родині не було і тому моя прабабця все робила своїми руками. І от коли дідусь підріс і треба було виходити в люди, бабуся десь дістала “мериканські нитки” і вишила йому сорочку. На старій дорозі в Косові в той час жив жид-кравець. Ну от і бабуся віднесла до нього зшивати сорочку. Це був найдорожчий одяг на той час для мого дідуся. Він ходив в ній парабкувати. Одружувався з моєю бабусею теж в ній. На паспорт фотографувався в ній. І звичайно, до церкви, і на всі релігійні свята він був в ній.
- Маєте ще якісь автентичні речі?
Окрім цієї сорочки є ще бабусині сорочки. Багато сорочок вона ще при житті подарувала в музей. Після її смерті я забрала зі скрині, те що змогла. Дуже шкода, що її улюблена сорочка перепріла і я змогла взяти лиш фрагмент рукава. Декілька бабусиних сорочок і запаски ще моя мама віддала до нашого Коломийського драмтеатру ім. Озеркевича.
- Сорочка була для діда святинею?
Одну сорочку дідуся і одну сорочку бабусі я зберігаю до сьогодні і надіюсь, що мої діти теж будуть зберігати цю реліквію. Це єдине і декілька фото залишились як пам’ять про них.
- Ви осучаснили дідову сорочку чи надали їй нового життя, бо була зношеною?
Своїм хлопцям я завжди вишиваю сорочки сама. Два роки назад на день осені в садок захотілось зробити щось цікаве. Згадала про дідусеву сорочку. Трошки її осучаснила. Дуже незвичний узір мені завжди подобався.
Якщо чесно, я не пам’ятаю їх (ред. – свою бабусю і дідуся) в іншому одязі. Вишиванка, кіптар, у діда гачі і капелюх, у баби спідниця плісірована і хустина, бесаги на плечах. Така картинка у мене і тепер перед очима.
- Як звати сина, що для нього значить ця річ?
Мій синочок Святик дуже її любить і з радістю вдягає на всі свята в садочок і вдома на святий вечір, на Великдень. Але він швидко росте. Думаю, що мої діти збережуть сорочки для своїх дітей.
Читай також: Мультфільм для дітей про українську вишиванку (ВІДЕО)
- Чи вмієте вишивати, створювати народні речі?
Я сама вишиваю з десяти років. Мої роботи є по цілому світу. Мені подобається вишивати, це ручна робота, я вкладаю туди тепло, любов свою працю. Я отримую таке задоволення, коли замовникам подобається моя робота. Я розумію свого дідуся, мені здається, коли він вдягав її, він відчував тепло і любов своєї мами.
Сорочці вже більше 100 років трошки пожовла матерія, трошки вигоріли нитки, але вона мені дорога як пам’ять. Завжди згадую своїх предків. Наскільки вони були виховані, культурні, розумні хоча навіть не вміли писати.
- Олено, що для Вас найважливіше у вихованні сина?
Своїх дітей вчу зберігати традиції так, як колись вчили мене мої батьки. Надіюсь, що і через сто років мої внуки будуть ходити до церкви у вишиванках і застеляти святковий стіл скатертиною, яку колись їм вишила бабуся.
Анна Черн для Amazing Ukraine
Підписуйтесь на наш Telegram, цікавий Youtube-канал та приєднуйтеся до нашої спільноти у Facebook про все українське. Не набридаємо повідомленнями, тільки цікаві новини!
