Сьогодні, 1 січня Україна відзначає значущу дату – 115-й день народження Степана Бандери, видатного політичного та націоналістичного лідера. Його постать залишається символічною та надихає багато українців, відображаючи боротьбу за незалежність та свободу країни.
Читай також: ТОП-5 пам’ятників видатним українцям у світі
Степан Бандера народився в сім’ї греко-католицького священика 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів, що на Галичині. Зараз це Івано-Франківська область. Прізвище «Бандера» – іспанського походження й означає «прапор», «стяг».
Коли Степану виповнилось 5 років, почалася Перша світова війна. Школи в селах не працювали. До того ж, майбутній провідник ОУН страждав від ревматизму суглобів. Маленького Степана навчали вдома запрошені вчителі. Ось що він сам писав: «Навчання в обсягу народньої школи я дістав у домі батьків, разом з сестрами й братами, користаючи з несистематичної допомоги домашніх учительок» .
Степан готував себе до боротьби за України змалечку: багато молився, обливався крижаною водою на морозі, таємно від батьків бив себе ланцюгом і проколював шкіру голками – це «вправи», що мали його підготувати до поліцейських тортур.
Коли хлопцеві виповнилось 10 – проголосили ЗУНР і почалася польсько-українська війна. І саме тоді він вступив до Стрийської гімназії. Через 4 роки навчання Бандера вже сам читав лекції іншим гімназистам. Хвороба суглобів стала перепоною для вступу Степана в «Пласт». Але в 13 років він потрапив до організації, хоч і з третьої спроби. Степан зарекомендував себе як витривалий спортсмен, у вільний час співав у хорі, грав на мандоліні й гітарі, захоплювався грою в шахи. Хлопець був категорично проти паління й випивки. Перші псевдоніми Бандери – Сірий, Лис і Баба.
У 1928 році Степан приїздить до Львова на навчання в Політехніці в агрономічному відділенні. Паралельно вступає в підпілля ОУН. Навчання скоро перестає бути пріоритетом для Бандери, – він навіть диплом не отримав. Натомість його повністю поглинає національно-патріотична робота.
В цей же час молодий Бандера виконував завдання для Української військової організації – поширював підпільні видання і був зв’язковим. А коли на початку 1929 року створили ОУН – вступив негайно. Але для цього «дописав» собі в паспорті рік – в організацію брали лише від 21 року. Попри молодий вік, дуже хутко став впливовим і шанованим лідером ОУН. Боровся з польським режимом за допомогою нальотів на урядові установи. Одна з головний цілей ОУН на той час – переконати українців, що вони можуть чинити опір, вселити революційний дух. У цьому допомагала нелегальна література, яку таємно друкували ОУНівці. Ну а сам Бандера став блискучим агітатором.
У 1932 – 1933 роках радянська Україна потерпала від штучно організованого більшовиками голодомору, від якого загинули понад 3 мільйони наших громадян. У відповідь крайові кадри ОУН, очолювані Бандерою, спрямували всі свої сили проти московсько-більшовицької агентури. У Львові 3 червня 1933 року прийняли рішення про замах на радянського консула. Операцією керував особисто Степан Бандера. Завдання доручили 18-річному учню Миколі Лемику. Він вистрілив не в консула, а в спеціального представника Москви. Над Лемиком був суд, на якому хлопець відкрито сказав про злочини радянської влади, а журналісти рознесли його слова про голод в Україні по всьому світу. Лемика засудили на довічне, але він вийшов на волю в 1939 році, коли Польща зазнала поразки у війні з гітлерівською Німеччиною. Проте в 1941 році відважного Миколу розстріляли німці в Миргороді.
А ось як сам Бандера пояснював мету боротьби проти більшовиків: «ОУН виступає проти більшовизму тому, що це система, за допомогою якої Москва поневолила українську націю, знищивши українську державність. … Більшовизм методами фізичного знищення бореться на східноукраїнських землях з українським народом, а саме – масовими розстрілами в підземеллях ДПУ, знищенням голодом мільйонів людей і постійними засланнями до Сибіру, на Соловки».
Після здійсненого теракту зі вбивством міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького Бандері виголосили смертний вирок. Це сталось у суді в Польщі в 1936 році під час знаменитого Варшавського процесу, – так звана «справа Бандери й товаришів». Почувши свій вирок, він вигукнув: «Хай живе Україна!» Цікаву річ з цього приводу напише історик П.Балей: «…Щоб увійти в історію національним героєм, реалізатором «величної ідеї» – батьком української державності, Бандера був готовий прийняти тричі смерть на ешафоті. Ту саму готовність він хотів бачити в кожній українській людині».
Цікаві факти про Степана Бандеру
- Бандера ніколи не ходив до школи.
Дитинство майбутнього провідника ОУН припало на Першу світову війну, коли школи в селах не діяли. Окрім того, хлопець хворів на ревматизм суглобів, тому не міг нормально ходити.
“Навчання в обсягу народної школи я дістав у домі батьків, разом з сестрами й братами, користаючи з несистематичної допомоги домашніх учительок”, — згадує в автобіографії. Попри це 10-річним зміг вступити до Стрийської гімназії. А на четвертому році навчання вже давав лекції гімназистам.
Ревматизм давав про себе знати й надалі. Через хворобу довго не міг стати членом скаутської організації “Пласт”. Туди Бандеру прийняли з третьої спроби.
2. У 27 років поляки засудили Бандеру до двох довічних ув’язнень.
Підсумком підпільної діяльності стали два гучні процеси, що відбулися у Варшаві та Львові в 1935–1936 роках. Їх назвали “справою Бандери та товаришів”. У Варшаві Бандеру засудили до смертної кари. Згодом її замінили на довічне ув’язнення. У Львові отримав ще один довічний присуд.
Коли Бандеру — тодішнього крайового провідника ОУН на Західній Україні — ввели до залу суду, підсудні встали і привітали його традиційним окликом “Слава Україні!” Спантеличені оборонці, судді та присяжні також підвелися.
3. Під час сповіді в тюрмі передавав таємні записки.
“Я сидів у в’язницях “Свєнти Кшиж” коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до половини вересня 1939 року, — пише Бандера в автобіографії. — П’ять і чверть року я просидів у найтяжчих в’язницях Польщі, з того більшу частину — в суворій ізоляції. За той час провів три голодівки — по 9, 13 і 16 днів. Одну з них спільно з іншими українськими політичними в’язнями, а дві — індивідуально, у Львові й Бересті”.
Інформацію від проводу ОУН отримував під час сповіді через капелана в’язнів — отця Йосифа Кладочного. Той також передавав олівці, всередині яких замість графіту були мініатюрні записки — “ґрипси”.
4. Гроші на втечу з тюрми дала американська діаспора.
У травні 1938 року в Роттердамі радянський агент вбиває провідника ОУН Євгена Коновальця. Харизматичний Бандера — найкраща кандидатура на його посаду. В цей час він перебуває у в’язниці міста Вронки — за 9 км від польсько-німецького кордону. Роман Шухевич організовує втечу майбутнього провідника. Кошти на це — 50 тис. злотих — виділяє українська діаспора в США.
5. Наталя Бандера до 13 років не знала, що її батько — провідник ОУН
Після війни за Бандерою влаштують полювання радянські спецслужби. До 1948 року сім’я шість разів змінювала місце проживання. Зокрема, мешкали в одинокій хаті без води й електрики на краю лісу. Пізніше переїхали до Мюнхена під вигаданим прізвищем Попель.
6. Про своє вбивство дізнався напередодні.
— Дякую! Смертний вирок приймаю, — заявив Степан Бандера у 1950-х, після чергового обрання провідником ОУН. Доти радянські спецслужби здійснили на нього кілька невдалих атентатів — замахів. Повідомили мене із служби безпеки, що буде атентат, але це не вперше, — цитує його слова 14 жовтня 1959 року охоронець Василь Шушко. — Застерігають мене як малу дитину, пригадують мені. Але коли, і хто, і де, і в який спосіб — все під знаком запитання. Цього разу дуже серйозно попереджували, і я вчора зробив несподіванку, покликав усіх хлопців із друкарні на вулицю, щоби продемонструвати свою присутність.
Бандера відмовився від супроводу охорони. Наступного дня агент Богдан Сташинський застрелив його з пістолета, наповненого отруйним газом.
Нагадаємо, у ніч 1 січня 2024 року росія атакувала два об’єкти національної памʼяті у Львові – в університет в Дублянах, де 100 років тому вчився Степан Бандера та у музей Романа Шухевича на Білогорщі. “Символічно і цинічно. Війна за нашу історію триває” – зазначив Андрій Садовий.
- РФ запустила по Україні 7400 ракет з початку повномасштабного вторгнення
- Картинки з Новим роком 2024: привітання на свята
- Німецький банк розвитку KfW надав 24 млн євро Україні на відновлення енергетичного сектору
- Окупанти у новорічну ніч атакували Одесу: є загиблий та поранені
- У 2023 році українці пережили 6000 повітряних тривог – Зеленський
- У 2023 році українці донатили втричі більше, ніж торік
- Наслідки масованої ракетної атаки по Дніпру: 6 загиблих та 28 поранених
- Нова Пошта встановила новий рекорд доставивши 2 мільйони посилок за одну добу
- Український ПЕН назвав найкращі книжки 2023 року
- Масована атака по Україні коштувала рф понад 1,27 мільярдів доларів
- Обстріл Львова: пошкоджено житлові будинки, зруйновані школи та дитячий садок
- Українці за кордоном кинулись оформлювати документи
- У застосунку «Київ Цифровий» об’єднали мапу укриттів і пункти обігріву
- 20% Чорноморського флоту РФ уже немає – Данілов
- Привітання з Новим роком 2024: вірші та картинки