У столичному кінотеатрі “Сінема Сіті” відбувся допрем’єрний показ біографічної спортивної драми “Пульс”. Її створили на основі історії української паралімпійської чемпіонки Оксани Ботурчук. Бюджет фільму становить близько $1 млн.
Як передає Amazing Ukraine, про це повідомляє Gazeta.ua.
Читай також: “Хочу про нас зніматися, про нашу землю, про наших людей” – актор Сергій Соловйов
У фойє кінотеатру зібралися близько сотні глядачів, серед яких – актори, творці фільму та їхні близькі.

“Три роки тому працював з продюсером Єгором Олесовим над іншим проєктом і випадково натрапив на Вікіпедії на історію Оксани Ботурчук. Поспілкувався з Єгором. Коли він сказав, що це схоже на художній фільм, з’їздив до неї у Дніпро. Оксана зачарувала мене з самого початку. Її чесність і прямота були дивовижними. Я відчув: це історія, яку б мріяв екранізувати”, – ділиться режисер стрічки Сергій Чеботаренко.
“Можу довго розповідати про фільм “Пульс” і те, як ми довго й круто створювали його, – продовжує режисер. – Спочатку ми планували їхати до Пекіну, щоб відобразити стадіон. Але прийшла інша ідея. Ми відзняли потрібні сцени на НСК “Олімпійський” на крани, техніку і квадрокоптери. А потім замінили наш стадіон на пекінський. Тому це виглядає так реально у стрічці”.
“У нас є таке гасло: неможливе – можливо. Трохи менше місяця залишилося до Паралімпіади, і вихід фільму напередодні – це дуже суттєво, – розповідає президент Національного паралімпійського комітету Валерій Сушкевич. – Останніми роками часто чую, що здобути паралімпійську медаль – легко. Та в цьому фільмі показали, наскільки це важко – здобути таку медаль людині, яка не бачить, без ніг, без рук, з важкими ураженнями. Ця людина йде до перемоги України у світовому спорті. Так само і з нашою Оксаною. Вона тренувалася у Віталія Сорочана і бігала. Тоді ще не була в паралімпійській збірній. Першим зауважив наш паралімпієць: він прийшов до нас і сказав, що Оксана не бачить доріжку. Усі були в шоці, адже вона тренувалася в олімпійському спорті. Оксана не прийшла до нас і не сказала: “Я йду в паралімпійський спорт”. Вона до останнього боролася за олімпійський результат”.
“Я не вірила до кінця, що про мене вийде фільм, – говорить легкоатлетка. – Є дуже багато історій спортсменів, гідних екранізації. Наче казка відбувається зі мною.
Лікарі дійсно забороняли мені бігати після аварії. Але моя сім’я дуже підтримала. Коли завершилося основне лікування, батьки відправили до спортивного табору. Після літа в ньому захотіла повернутися на бігову доріжку, до тренувань. Якби цього не зробила, не стала б тією, якою є зараз. Не люблю себе жаліти та не дозволяю робити це іншим. Але в фінальній сцені, коли героїня стоїть на стометрівці та пригадує все, що пройшла, у мене защеміло серце. Я трохи розчулилась. Побачила за півтори години те, до чого йшла понад 10 років”.