В усі часи вінок був і залишається улюбленим дівочим аксесуаром. Мандруючи Україною кілька століть тому, іноземні мандрівники дивувалися, що українки уквітчують себе не лише на свята, але і в будні.
Зберігати і популяризувати в наш час традиційні способи виготовлення вінків, які носили ще наші прабабусі, можуть лише найталановитіші. Команді Amazing Ukraine вдалось поспілкуватись з майстринями проекту “Від лялі до кралі” та дізнатися чому популяризація української культури в край потрібна сьогодні.
Поговоримо про проект в цілому, як народилася ідея створити творчу майстерню?
“Звернули увагу на те, що якісного і красивого одягу в етностилі сьогодні в Україні продається багато, у той час як красивих аксесуарів, а саме вінків купити практично неможливо. Хотілось знайти для себе більш якісну альтернативу, ніж вінки з штучних китайських квіті” – коментує майстер народної творчості Галина Тимошенко.
Виготовлення вінків у традиційних техніках передбачає багато ручної праці. З паперу, дроту, парафіну і іншого, що є під руками, створювали вінки для наречених сто років тому. У той час використовувались навіть шматочки битого дзеркала, обгортки від цукерок, скляні намистини тощо. Учасниці проекту не ставлять за мету виготовлення реплік автентичних вінків, це авторські роботи, але технології використовуються ті самі. Так, більшість вінків містять восковиці – застиглі на кінці дроту краплі парафіну. Колись такі вінки називали “восковими”, моду на них ввела у 1840 році англійська королева Вікторія, вперше вдягнувши на власне весілля вінок з флердоранжу – апельсинових квітів. Воскові вінки були вдалою імітацією екзотичного флердоранжу і мода на них швидко розповсюдилась усією Європою.
Так само вручну виготовляються і потім вощаться у парафіні паперові квіти для вінків. Зрештою, усі інші елементи – листочки, пружинки і так далі створюються вручну. У результаті виходять неймовірної краси головні убори, зовсім не схожі на китайські штучні вінки, які продаються на кожному базарі.
Скільки технік з різних куточків вже використовуєте та як плануєте розширятися?
Творча майстерня “Від лялі до кралі” об’єднує трьох черкащанок – Галину Тимошенко, Олену Почтарьову та Олену Афанасенко, які на сьогодні зробили більше 40 вінків, робота над кожним з яких займає від кількох днів до місяця. Наші вінки найбільше, напевне, суголосні з тими вінками, які були сто років тому тут, де ми живемо – Центральна Україна. Зараз велику зацікавленість викликають вінки Східного Поділля, а також Покуття.
Оскільки це ручна праця, яка вимагає багато часу, про розширення мова не йде. Такі аксесуари завжди були і є ексклюзивними і кожен – єдиний у своєму роді. Продовжуватимемо робити вінки, звісно, – ті які нам подобаються і які хочеться зробити.
Як саме відбувається збір інформації про традіційні техніки регіонів, чи складно відновити найцікавіші історичні моменти?
Інформації багато в інтернеті, також спілкуємось з етнографами у музеях, велику допомогу нам надають приватні колекціонери, які дозволяють детально оглянути вінки з їхніх колекцій. Люди, яким цікавий наш проект, надсилають весільні фото своїх мам та бабусь, щоб ми могли щось з їхніх вінків повторити.
Якщо говорити загалом про тему української культури, як на Вашу думку її краще сьогодні популяризувати у світі?
Культуру творять люди. З’являються яскраві імена, здобувають популярність автори, звучить і Україна. Успіх мають талановиті роботи талановитих авторів. В Україні такі є і їх буде більше, якщо держава підтримуватиме культуру і мистецтво, якщо діти матимуть можливість розвивати свої таланти в Україні.
“Ми усіма силами та своєю творчістю прагнемо привернути увагу до краси і неповторності українського строю, ексклюзивного і неповторного для кожного регіону. Вишуканого і гармонійного на противагу шароварщині, яка не має жодного стосунку до традиційного українського вбрання” – коментує майстер народної творчості Галина Тимошенко (студія “Від лялі до кралі”)
Як часто подорожуєте Україною з туристичною метою?
Подорожей ніколи не буває забагато. Це взагалі мрія – подорожувати нон стоп і з туристичною метою, і з пізнавальною. Звичайно, використовуємо кожну можливість для того, щоб більше дізнатись про Черкащину і про Україну.
Яке цікаве місце з туристичної точки зору – невідоме для вас – здивувало вас в Україні?
Можливо, це Легедзино – село у Тальнівському районі на Черкащині, де діє унікальний музей трипільської культури та постійно проводяться прекрасні етнографічні заходи. До речі, у цьому селі ще живе бабуся, яка вміє робити традиційні, притаманні цьому регіону воскові вінки.
Дайте три поради як зробити “made in ukraine – трендом у світі”
Трендом Україну роблять люди, які гучно заявляють про себе у світі. Українські співаки, які перемагають на Євробаченні; спортсмени – переможці олімпіад; вчені, які роблять важливі винаходи і так далі. Державна підтримка талановитих дітей та молоді обов’язково принесе свої плоди у справі популяризації України.
Також заявити про Україну допомагає туризм, проведення музичних кінофестивалей і так далі. Чим більше туристів приїде до нас, тим більше буде відомо про Україну в світі. Тож ці напрямки також потребують підтримки та розвитку.
Безумовно, підтримка українського в світі має також бути завданням кожного політика, держави в цілому, можливо, також і діаспор. Культурна дипломатія є важливим інструментом формування іміджу і було б дуже добре, якби люди, які можуть впливати на формування обличчя нашої країни у світі, не забували про цю важливу місію.
Усі фото – робота учасниці проекту фотографа Світлани Задоровської.