У людини немає майбутнього, якщо вона не пам’ятає свого минулого! – повідомила кореспонденту Amazing Ukraine Оленка Браво, одна із засновниць Етнокалендар – 2022 «Українська Спадщина», фотографиня проєкту.
Читай також: У Києві навколо Золотих воріт створять брендовий квартал
Культурні проєкти це потужна зброя, яка потрібна для ідентифікації української нації! Саме так вважають українці із Сан-Антоніо, штат Техас. 14 листопада 2021 року в місті Сан-Антоніо відбулася офіційна презентація освітнього Етнокалендаря 2022 «Українська Спадщина». Подія, на яку завітали представники української громади та американці, проходила у місцевому арт просторі. Під час свята лунали композиції українського гурту «Oxana». А також додатково була представлена експозиція американсько-українського проєкту «Батьківська Хата. Homestead”. Нагадаємо, що інавгураційній випуск діаспорівського етнокалендаря був представлений увазі спільноти в серпні 2020-го року.

- Оленко, розкажіть детальніше про проект, його особливості?
Цьогоріч в проєкті представлено ще більше різноманіття народного одягу з різних областей Україні, виняткові строї, головні убори та натільні прикраси. Наприклад, представлений стрій свашки з Волині, з унікальним головним убором, який дуже рідко трапляється серед приватних колекцій та музейних експонатів.
- Що хочете сказати світові такою цікавою задумкою?
Мета проєкту – популяризація української культури, через правильно зібраний і представлений глядачу комплект автентичного вбрання, відповідного регіону і періоду. Наша місія популяризувати українську культуру, поширити знання про Україну в усьому світі. Будучи діаспорівською організацією, ми маємо більше можливостей, щоб донести інформацію про украінську традицію і також розширити аудиторію серед американців, європейців та інших народів!
- Хто, крім Вас працював над створенням календаря?
Команда проєкту має жіноче обличчя: Оленка Браво, Альона Ґарсія, Олена Христюк, Наталія Стурджілл, Вікторія Ландблейд, Євгенія Трофимова, Ірина Ортега Климук, Іванна Мартінез, Світлана Задоровська. Етнокалендар – 2022 «Українська Спадщина» є другим виданням неприбуткової організації Ukrainian San Antonio. Того року зйомки відбулися в штаті Джорджіа, бо саме там проживає колекціонерка старовинного одягу Наталка Стурджіл. Ми мали змогу організувати нашу громаду, близько 25 людей, і зробити патриотичну справу – відзняти інавгураційний випуск календаря «Українська Спадщина».

- Яким був творчий процес?
Цьогорічні фотоісторії ми робили у Техасі. Цій події ми завдячуємо нашій коліжанці, пані Альоні Гарсії. Окрім ролі співзвсновниці календаря, Альона Ґарсія взяла на себе логістичну функцію, яка важка, навіть, кримезним чоловікам, і зробила неможливе можливим! Вона подолала більш ніж 4000 миль, і привезла пані Наталку у Сан-Антоніо. Разом із проєктами розвиваємося і ми. До моїх функцій співзасновниці, додався новий і цікавий обов’язок, на який я довго не наважувалася. Я взяла у руки камеру і стала фотографинею. Весь Етнокалендар – 2022 був відзнімкований мною. Чим дуже пишаюсь!
Друзі мені часто казали, то це ж твоє і фотографування у якості моделі, і ти бачиш кадр як профі! Але поки не склалися зірки, я все не рішалася! Цього року самі зйомки тривали декілька тижнів. А ще більше відбулася робота, яка залишається непомітною. На сам процес підготовки до зйомки, вибір одягу, транспортування, обробки світлин, дизайну, друку, презентації – пішло біля 5 місяців. І це ще добре, бо багато хто з організаторів зробив цю роботу постійною, а не як просто хобі. І за цей час ми стали майже родиною.

- Розкажіть, будь ласка, про моделей в кадрі.
Проєкт вже другий рік поспіль залучає представників місцевої української діаспори до когорти моделей. Людям надається унікальна можливість позувати в старовинних українських строях. В проєкті беруть участь переважно українці, але часто ми маємо інтернаціональні сім’ї.
І це також цікавий і правильний розвиток подій, бо підтримка один одного це ґрунт щасливої родини і країни! Маємо таку інтернаціональну родину на грудневій сторінці календаря. Також цього річ прийняла участь у зйомках наша наймолодша модель, яка позує на березневій сторінці календаря, шестимісячний козак Данилко! Я дуже переживала стосовно зйомки з малюком, але все пройшло швидко і весело, і в нас вийшов емоційний сімейний сюжет. Хочемо відмітити, що цього року замість 12 зйомок, відбулося аж 14 фотоісторій. Окремо ми віддали титульну сторінку для дітей: хлопчика Браво Альберта і дівчинки Евелін Мартінез. Дитяча обкладинка – це символ кращого майбутнього! Щасливого прийдешнього як дитяча усмішка, справжнього як дружба з колисок, і криштально чистого як дитячі мрії! Був також окремо спроектований бонус, а саме календар на 2023 рік на одній сторінці.
- Оленко, розкажіть, будь ласка, про особливості строїв, використаних під час зйомки календаря.
Одяг, як і минулого року, підбирала колекціонерка зі штату Джорджіа, колишня киянка пані Наталка Стурджіл. Також цього року мали змогу показати декілька цікавих речей пані Альони Ґарсія та Оленки Браво. А є такі сторінки, де взагалі було зібрано сюжет завдяки зусиллям трьох дівчат. Наприклад, на сторінці місяця листопад позують рідні сестри Єлизавета та Вікторія Швим в строях з села Космач, Івано-Франківської області. А от елементи образу збирали по частинам. Один стрій і віночок належать пані Альоні Гарсії, друге вбрання з колекції пані Наталки Стурджіл, а от вінок на дружці – з колекції Оленки Браво. Особливість цього вбрання полягає в тому, що його одягали лише в одному селі України, і де й досі тримають ці традиції. Незвичайність в тому, що одяг помаранчевий: вишиті сорочки помаранчевим і жовтим кольорами, запаски такого ж кольору, навіть, спеціальні шкарпетки в’язані з помаранчевими елементами під постоли. Також на плечі нареченій одягали «гуглю» і неймовірний не з чим не схожий віночок. Єднання – це сила, яка дозволила нам зробити неймовірний гарний український продукт!
- Як ви підбираєте одяг моделям?
А відповідь дуже проста – за наявним розміром. Українці чомусь думають, що наші дідусі і бабусі мали великі розміри, були пухкенькі. Але це не зовсім так. Принайми, речі які ховалися в скринях, майже всі вони святкові. Дуже часто саме весільне вбрання збереглося, бо буденний одяг зношували до дір. А вихоли заміж раніше дуже молодими, і, звичайно, це були дівочі, а не жіночі розмірі. Тож підібрати одяг на більш високих сучасників – тяжче. Старовинний одяг ні хто і ні в якому випадку не ріже і не перешиває. Тож, якщо ви модель зростом 175 см , то дуже важко вас буде вдягнути. Але в нас були такі моделі і пані Наталка впоралася на усі 100%.
Читай також: «Я колекціоную серцем» – американка з Київщини про український одяг
Наталя Стурджіл, співзасновниця проєкту, Колекціонерка старовинного одягу
Про вишиванки я можу розповідати годинами. І кожна сторінка в календарі має свої унікальні речі або історії. От наприклад, для титульної сторінки з дітьми я обрала буковинський стрій. Ці сорочки післявоєнні і їх називали дуже цікаво «ляпанки», вишиті вони гладдю і оздоблені по краях крючком і плетінням. В етно світі, ці сорочки не мають найвищої цінності, але вони неймовірні. Відчуття, що вони мальовані і квіти оживають на одязі. На квітневій сторінці представлена цікава і неймовірна сорочка, з Київщини, Яготинського району. Сорочка, сама по собі неймовірна, я таку бачила тільки одну в житті, і для мене честь мати її в своїй колекціі. Особливість цієї сорочки в тому, що вона зроблена в техніці вирізування, квітковим мотивом та й ще і двома кольорами. Зазвичай сорочки, які вишиті вирізуванням, завжди вишиті одним кольором або білим, або натуральними кольорами або фарбованими натуральними барвниками, а ця сорочка вишита сірими і червоними нитками. Також, велика рідкість мати вирізування з квітковоми мотивами, зазвичай це орнамент. Ще цікаво, що коли я її купила, було невідомо звідки вона.

Але я показала одному продавцеві сорочку і казала, що такі речі я шукаю, ця прекрасна людина впізнала сорочку, що саме він її знайшов, то тепер я знаю навіть село звідки вона. Кожна сторінка календаря – це поєднання минулої історіі з сучасною! Старі речі проживають нове життя разом з нами!
Ольга для Amazing Ukraine