Кохання долає не лише кордони, але й мовні бар’єри. Історія їхнього кохання вражає. Молода психологиня заради практичного досвіду та нових знань влаштувала експеримент по дослідженні поведінки чоловіків під час знайомства з дівчатами. І сама того не очікуючи закохалася… Обранцем став принц з Йорданії, розповідає кореспондент Amazing Ukraine.
Читай також: Цікаві факти про українську мову, які варто знати кожному
«Мій чоловік – іноземець, араб. До знайомств зі мною говорив російською. Пройшло декілька місяців після нашого знайомства, як я дізналася, що українську він майже не розумів. Знав загальні фрази. Але те, що я не перейшла на російську, змусило його робити вигляд, що він все розуміє, запам’ятовувати слова, а прийшовши додому перекладати їх в Гуглі так і вчити мову. Я про це навіть не здогадувалася, так майстерно він робив вигляд, що мене розуміє. Зараз спілкуємося вдома українською, він прекрасно її розуміє, читає і пише» – захоплено розповідає Валентина Тищук-Аль-Шорман про коханого, тридцяти трьох річного Ахмеда Аль-Шормана.
- Як Ви познайомилися з чоловіком?
З моїм майбутнім чоловіком ми познайомилися в інтернеті. За освітою я практичний психолог і на той момент саме досліджувала поведінку та психологію чоловіків при знайомстві, були цікаві тактика, манера спілкування та різні підходи, за допомогою яких чоловіки підкорюють серця дівчат. Ахмед зацікавив своєю манерою спілкування, грамотною російською. Пам‘ятаю, як тоді подумала, що мабуть в нього батьки іноземці, судячи з імені, а народився і виріс він в Україні, але це були лише здогадки. Через тривалий час спілкування, стало цікаво зустрітися вживу і познайомитися ближче. Варто зауважити, що весь цей час наша переписка велася з моєї сторони українською, з його – російською і я навіть не здогадувалася, що він користується Гугл-перекладачем. Ось і перше знайомство, зустрілися на Хрещатику, по моїй ініціативі, у велелюдному місці, про всяк випадок. Пам‘ятаю, як збиралася на цю зустріч, досвіду спілкування з іноземцями на той час не було. Різні емоції вирували всередині: «серце йшло в п‘ятки», мурашки по тілу, але цікавість взяла гору над хвилюванням і таки вдалося себе опанувати. І тут підходить до мене дуже красивий, молодий хлопець, галантний, ввічливий з нереально красивою усмішкою. Серце забилися частіше і я ще тоді зрозуміла, що ця зустріч була невипадковою. Час пролетів непомітно, ми смакували дуже смачною арабською кавою ( якою він поообіцяв пригостити на першому побаченні ще на початку нашого листування і не забув:) дуже багато розмовляли, він жартував. Після знайомства я дізналася, що він студент-медик НМУ ім. Богомольця, родом з Йорданського Хашимітського Королівства і вже декілька років живе в Україні. Російську розуміє і спілкується без акценту, бо тривалий час проживав в Москві, але там не сподобалося і вирішив навчатися в Україні. А далі, як кажуть, все як в тумані. Одна зустріч за іншою, далі все частіше і частіше. Так почалися відносини.
- Як дізналися, що Ваш чоловік не розумів української?
Приблизно через два з половиною місяці від дня нашого знайомства я стала помічати дивні речі, які мене насторожили. Ніби ми про щось домовилися, а він забув або не врахував. І чим частіше я це помічала, тим більше мене це бентежило. Одного разу таки не витерпіла і запитала, що відбувається. Чому він так часто забуває те, про що я вже неодноразово говорила під час наших розмов. І лише тоді він признався, що весь цей час української не розумів до кінця, запам‘ятовував слова, записував крадькома в нотатках телефону, поки я не бачила, приходив додому і вже там перекладав і намагався запам’ятати. До цього українською з ним ніхто не спілкувався, бо навчання у ВНЗ велося російською, в громадських місцях більшість людей російськомовні, друзі-українці вважали, що також не зрозуміє і спілкувалися з ним російською, от і не було можливості вчити до зустрічі зі мною.
- Яке Ваше мовне середовище і ставлення до мови?
Для мене мовне питання завжди стояло «гостро», хоча російську знаю добре, без потреби на неї не переходжу. Сама родом з Волині, невеличкого міста Ковель, де лише одиниці-приїжджі спілкуються російською. Коли почала жити в столиці і влаштовувалась на роботу завжди запитувала, чи має значення для керівництва, якою мовою я спілкуюсь. Бо знала, що принципо не переступлю через себе і не спілкуватимуся російською заради того, щоб отримати бажану роботу. Так мене виховували, в дусі патріотизму і любові до своєї мови. Звичайно, маю багато російськомовних друзів, знайомих, але це не заважає нам добре спілкуватися і розуміти один одного.
Читай також: У Кенії з’явився перший україномовний аудіогід
- Як давно Ваш чоловік україномовний?
Від моменту нашого знайомства з чоловіком пройшло 7 років. Відтоді він і почав вивчати українську. Коли приїжджаємо додому, то він розуміє абсолютно все, спеціальних простих слів моя сім’я не добирає. Спочатку сусіди дивувалися, як це араб і розуміє наш волинський діалект. Але за стільки років звикли, що і пожартувати може, і прислів‘я чи приказку сказати українською. Безперечно, мовне середовище впливає на вивчення та поглиблення цих знань. Зараз чоловік працює в приватній україномовній клініці, де потрібно спілкуватися державною мовою. Звичайно, іноді бувають слова чи певні медичні терміни, які не завжди відразу згадає, бо вчив же їх російською, але він старається і я вважаю, що це в нього дуже добре виходить.
- Як батьки поставилися до його мовного вибору?
Коли ми прилітаємо в Йорданію, то він з батьками спілкується рідною арабською, а я вже англійською. Паралельно з ними навчаємося разом, вони мене арабської, а я їх – української.
- Чи є у Вас діти, якою мовою вони спілкуються?
Ми лише нещодавно стали батьками. Нашій донечці Анні 9 місяців, але ми відразу домовилися, що будемо привчати її паралельно до наших рідних мов. Ахмед спілкується з нею арабською, а я, в свою чергу, українською. Взагалі вважаю, що наша сім‘я – це унікальна історія кохання, де два світи, дві мови, дві культури злилися воєдино під одним небом на двох заради гімну любові. Це історія, яка вчить вірити в дива і в принців з Королівства усім серцем!
- Чи були у Вашій сім’ї мовні конфлікти?
Ні, конфліктів через мову у нас не було. Лише, коли зустрічалися і я не знала, що Ахмед не все розуміє української, то були певні непорозуміння.
- Як Ви вважаєте чи впливає зання мови (державної зокрема) на професійні успіхи людини?
Безумовно! Особливо, якщо ти працюєш в держаній чи громадській організації, де документація та переговори здебільшого ведуться українською. Я вважаю, що кожен повинен знати державну мову, незалежно від посади та професії. Звичайно, зараз дуже багато компаній, де просять спілкуватися російською, але навіть в таких, з урахуванням останніх мовних законів, потрібна державна мова – українська. Тому, коли людина вільно не володіє українською, вживає русизми і не може без граматичних помилок сказати речення, про який професійний успіх може йти мова? Тим більше, що успіх, зокрема професійний, починається з освіти, а будь-який науковий ступінь потрібно захищати українською!
- Які мови, крім перерахованих, Ви з чоловіком знаєте?
Чоловік знає англійську, турецьку, українську, російську і арабську (рідна). Я розмовляю польською, англійською, арабською, російською і українською (рідна). Взагалі, ми на цьому не зупиняємося і в процесі вивчення ще декількох іноземних мов. Був правий Йоганн Вольфган фон Гете, коли казав: «Скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина».
Читай також: В Україні презентували мультимедійний курс «Сучасна українська мова»
- В яких містах України, крім Києва бував Ахмед?
Ковель, Луцьк, Володимир-Волинський, Харків, Житомир, Рівне, Одеса, Дніпропетровськ, Львів і у містах Київської області.
- Чи може охарактеризувати мовну ситуацію?
Помітив, звичайно, що в містах Західної України лише одиниці спілкуються російською, чого не скажеш про Дніпропетровськ чи Одесу, де переважає російська. Ахмед говорить, що в українців є певна стереотипність мислення щодо іноземців, зокрема це стосується і мови. Де б він не був, всюди починають вести діалог російською, бо бачать іноземця і відразу думають, що українську не розуміє.
-З досвіду життя в інших країнах, як Ваш чоловік вважає, чому у нас, в Україні, мовний розкол – частина людей спілкуються українською, частина російською?
Ахмед вважає, що це пов‘язано, перш за все, з вихованням в сім‘ях і тим, якою мовою спілкуються в кожній сім‘ї з діда-прадіда. А тут не малу роль зіграв і вплив СРСР. Адже майже всі, хто підтримував цей режим на той момент спілкувалися російською і так повелося з нащадками.
- Як Ви вважаєте? Це вплив СРСР чи є ще якісь фактори?
Я повністю підтримую думку Ахмеда щодо питання про мовний розкол. Лише додам, що пам‘ятаю з дитинства /юнацького періоду, як по телебаченню нав‘язували оцю «непопсовість» української – російськими концертами, піснями і мовою, якою спілкувалася естрада. Як тільки з‘являлася нова «зірка», що спілкувалася та співала українською її швиденько «брали під своє крило» відомі продюсери, писали пісні вже російською і давали зрозуміти, що державна – це не модно. На них дивилися молоді люди, які згодом приїжджали на навчання у столицю та інші великі міста і починали говорити ламаною російською, щоб «не виділятися» і не показувати, що ти з провінції, бо ж українська це не модно. Хоча насправді, краще чиста українська, ніж ламана російська з українським акцентом, яку неможливо не помітити, бо дуже ріже вуха.
- Як нам здобути мовну єдність?
Я ввжаю, що вирішення питання щодо мовної єдності заховано у наших дітях, в нових поколіннях, які будуть народжуватися і кожна мама-українка просто зобов’язана навчити свою дитину вільно розмовляти державною мовою! Мова – генетичний код нації, без неї в майбутнє ніяк!
Анна Черн для Amazing Ukraine